«Строк»: документальні новини як принцип

20 березня 2013

«Строк: вибрані епізоди»: 26 березня, 17:30, Будинок кіно, Червона зала

 

Знані російські кінематографісти Павєл Костомаров та Алєксандр Расторґуєв, які стали відомі завдяки, зокрема, гучним експериментальним фільмам «Я тебе люблю» та «Я тебе не люблю», на початку минулого року об’єдналися з журналістом Алєксєєм Півоваровим з метою створення фільму про лідерів російської опозиції та протести, що сколихнули країну після президентських виборів. Майбутній повнометражний фільм «Строк» має з’явитися наприкінці цього року, наразі ж проект існує в інтернеті у вигляді документального серіалу, сотні епізодів якого вже побачили світ. 


У помешканні Павла Костомарова 7 грудня 2012 року було проведено обшук у зв’язку з тим, що він є свідком у справі про масові заворушення на Болотній площі в Москві 6 травня 2012 року. Відтак інтернет-проект «Строк» було призупинено, за словами авторів, через порушення одного з принципів документалістики – автор не може бути учасником подій. Невдовзі, втім, серіал відновився під зміненою назвою – «Lenta.doc»


Про минуле та майбутнє свого проекту і про те, чого чекати глядачам Docudays UA, розповіли автори «Строку».

 

Павєл Костомаров: На ваш фестиваль ми привеземо спеціальну добірку: глядачі зможуть самі обирати епізоди за номерами чи темами. Також ми плануємо створити щось на зразок документальної веб-версії проекту, де глядачі та всі учасники збиратимуть своє кіно з тих подій, котрі відбувалися в Росії протягом останніх двох років. «Lenta.doc» – це просто ребрендинг, нічого не змінюється, просто розширюється кількість тем.


Якщо інтернет-проект «Строк» вирізнявся, скажімо, злободенністю, то на чому саме тематично зосередиться кіноверсія? Можливо, вона включатиме досі неопубліковані матеріали?


П. К.: Так, у нас є низка неопублікованих матеріалів, і ніякі обшуки не… (хоча ні, ми про це не будемо). Усе це з'явиться у документальній веб-версії та в класичному фільмі, який ми теж маємо намір зібрати.

 

Скільки загалом людей бере участь у створенні «Строку»? Скільки годин матеріалу відзнято?

 

П. К.: Близько 15 осіб постійно задіяні та майже 100 людей час від часу – волонтери, випадкові перехожі, інформатори тощо.

 

Алєксандр Расторґуєв: Я вважаю, що в нас понад 1000 годин матеріалу.


Коли в проекті можна буде ставити крапку?

 

Алєксєй Півоваров: Це найважче питання. На жаль, ми відчуваємо, що будемо змушені поставити крапку досить механічно, просто, аби зібрати фільм, бо очевидно, що в самому цьому процесі крапки взагалі найближчим часом не передбачається. (Сміється) Тільки три крапки.

 

П. К.: Яку б крапку ми не поставили, одразу після неї буде тире.


Від початку «Строк» було присвячено лідерам опозиційного руху. Хто є головними героями трансформованого проекту «Lenta.doc»?


А.П.: Проект народився з ідеї зробити класичний документальний фільм про опозицію, потім він природно перетік у формат, який ми вирішили називати «документальними новинами». Тепер це має назву «Lenta.doc». Щодо головних героїв (сподіваємося, їх ставатиме дедалі більше в міру того, як ми будемо розширювати формат), то старі залишаться, але додадуться й нові. І невдовзі всі жителі землі зможуть стати героями наших документальних новин.

 

А. Р.: Головним героєм «Lenta.doc» стала новина. «Документальні новини» як принцип, здається, робимо зараз тільки ми.

 

Чим «документальні новини» відрізняються від звичайних, наприклад телевізійних новин?


А. Р.: Відсутність модератора, закадрового тексту, журналіста в кадрі, який своїми плечима затуляє події, що відбуваються.

 

А. П.: Своїм мозком, я б сказав, яким хоче дійти всіх висновків і нав'язати якісь рішення.


У рамках «Строку» ви даєте інтерв'ю тільки втрьох. Чи існують іще якісь внутрішні правила?


А. П.: До вбиральні йдемо по черзі.

 

А. Р.: Не писати в смс прізвищ фігурантів гучних справ. Не говорити по телефону місце, де ми збираємося пити пиво.

 

П. К.: Мити руки перед їдою.


Як ви оцінюєте суспільно-політичну документалістику в Росії, зокрема присвячену рухам протесту? Наприклад, що думаєте про проект «Зимо, геть!»?


А. П.: «Зимо, геть!» – проект відмінної якості. Саме його якість та успіх сприяли тому, що ми повернулися від класичного документального фільму в бік інших форматів. Варто зазначити, що багато з тих, хто працював над стрічкою «Зимо, геть!», зараз у нашій команді, з чого ми дуже тішимося. А крім цього фільму, я щось більше нічого й не можу пригадати.

 

Чи відчувається апатія соціально активних громадян відносно політичного життя в країні у зв'язку з поразкою опозиції? Чи проводите ви паралелі зі схожими подіями в Україні чи інших пострадянських країнах?


А. П.: Безумовно, суспільно-політична хвиля спала – це об'єктивна реальність. Чи схоже це на події в Україні? Частково, мабуть, але в України вже своя історія, як на мене, не схожа на російську.

 

А. Р.: Так, в Україні усе-таки людей від влади судять і навіть саджають – за вбивство – і допитують самого Президента. Гадаю, у вас все краще.


Після історії з обшуком і допитами ви опублікували нульовий епізод «Строку» про те, які матеріали слідчі буцімто вилучили. Незважаючи на гумористичну оболонку, епізод ніби виплескує крайню роздратованість чи навіть агресію, очевидно, в зв'язку з самим фактом і несподіваністю такого обшуку. Чи все ж це просто талановита акторська гра?


(Сміються) А. П.: Я хотів би підкреслити, що ми наймали акторів – сподіваюся, всі це зрозуміли – звісно, ніхто нічого не пив, це була високобюджетна складнопостановочна зйомка. Я пишаюся з того, що ми знайшли акторів, дуже схожих на Расторґуєва та Костомарова. Гадаю, вони ще гримітимуть.

 

П. К.: «Під час зйомок епізоду жодна тварина не постраждала» – ми забули додати такий титр.


Після обшуку ви відчули страх чи, навпаки, приплив азарту? Чи бувають у вас «напади самоцензури»? 

 

А. П.: У нас страшенні припливи азарту, що переходять у панічну самоцензуру. (Сміються)

 

Розмову вів Віктор Глонь

XVII МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
20–29
березня 2020