Хто ж він, герой ролика Docudays UA?

04 квітня 2014

Цього року питання проведення Міжнародного фестивалю про права людини Docudays UA щонайменше тричі.  Але події Майдану тільки підкреслили, що проведення цієї мистецької ініціативи особливо важливе саме зараз. Напротивагу ідеорупції («ідеології корупції» – неологізм Docudays UA) організатори провели 11-й фестиваль, взявши візуальний слоган «одне палаюче серце на всіх».

 

Досить містичним організатори і досі вважають те, що у промо-ролику минулого року фігурували бійці «Беркуту». Цього ж разу перед очима глядача палаючі барикади і хлопець в не менш палаючих окулярах. Хто ж він? 

 

 

Розкриття цієї таємниці організатори приберегли до церемонії закриття. Знайти хлопця було не дуже важко, бо виявилось, що він підписаний на фейсбук-сторінку фестивалю. Як додатковий сюрприз, на церемонії  не лише розповіли про героя ролика, а й запросили його на сцену.

 

Хлопця звуть  Микита Михалко. Останні сім років він жив у Харкові, а в Київ переїхав, коли почався Майдан. Микита чітко запам’ятав момент, показаний у ролику: 

 

«Це був вже майже ранок. Найбільш хвилюючий момент, тому що дуже мало людей залишилось, а «беркутівців» та ВВшників – дуже багато. Вони групувались, щоб іти в наступ. Та потім вони розформувались і стало набагато легше, а я вже засипав з тим щитом»

 

Ведучі церемонії, журналісти «Громадського ТБ», Наталя Гуменюк та Андрій Сайчук сказали,  що теж були біля барикад у ту ніч і запитали Микиту : «Ми теж могли стати символом фестивалю, напевно, в тебе є секрет, може це через ті окуляри?

 

«Так, це була змова, це таємна організація бандерівців-фільммейкерів», – жартує Микита – «Якби я ті окуляри не підняв, може, вони б згоріли, бо лежали біля вогню».

 

«Тобто вони були чиїсь?» – перепитує Наталя Гуменюк. «Вони просто валялись, хтось їх викинув… Я їх взяв, помив і одягнув».

 

Ви ніколи не вгадаєте , ким працює Микита – він навчає тайському масажу. Хлопець навіть свій фестиваль масажу організовує. Коли почались події на Майдані , він відчув, що має їхати:

 

«На Майдан мене привело внутрішнє чуття. Було враження, що відбувається щось важливе, але не до кінця зрозуміле. Після розгону студентів, не довго думаючи, я вирішив поїхати подивитися на все своїми очима. Мені було важливо відчути людей, які там перебували. Коли їхав у метро в Харкові, я себе запитав: «Чим я можу бути там корисним?». Відповідь була проста: «Друже, ти ж масажист все таки». У Києві в мене були спеціальні крісла для офіс-масажу – я приїхав, взяв крісло і прихистився в медпункті КМДА. Це був грудень.

 

Мої родичі підтримують Майдан і Євромайдан. Але коли почали гинути люди, звісно просили туди не ходити».

 

Микита  розповідає, що став чи не першим масажистом на Майдані. Він одразу вирішив, що допомагатиме в тому, що буде найбільш потрібним:

 

 «Наприклад, на Грушевського чого тільки не випадало робити: носити шини, передавати коктейлі на передову, шукати в заулках «Беркут», грітися біля діжки, спілкуватися з людьми – так ночі пролітали швидше. 18-го лютого в тренді була бруківка і все, що могло горіти.

 

В той день я вирішив, що моя барикада біля Будинку Профспілок, і я буду її охороняти. Вранці нам принесли коктейлі і я взявся за них відповідати – розподіляти, охороняти щитом від гранат.

 

Це я веду до того, що функції собі я придумував по мірі необхідності. Одною з таких обраних функцій був порятунок захоплених міліціянтів від народного гніву. Та сам я з таким би не впорався – дякую, що більшості вдалося лишитися людьми».

 

Майбутній герой ролика Docudays UA, звичайно, знав, що його знімали, бо на Майдані було багато фотографів. Він навіть думав, що хотів би побачити ці світлини потім. От і  вийшло, що побачив, і не лише він сам:

 

«Реакція на побачений промо-ролик у мене нормальна. Трохи незвично і, загалом, несподівано – все ж якийсь час уже минув. Щоразу бачити себе на великому екрані – відчуття, скажімо, дивне».

 

Як символ фестивалю хлопець говорить і про роль кіномистецтва у захисті прав людини:

 

«Фільми відіграють величезну роль, вони нас надихають, передають нам історії з якихось потаємних земель у наші мегаполіси на блюдечку. До біса важливо і чудово, що є люди, які оформлюють ці історії в кіно. Сподіваюся, світ стане таким, як на фестивалі Docudays UA – буде більше позитивних і веселих історій, а не трагічних розповідей»,

 

Микита записав відео-звернення, де порівняв України з живим організмом, що переживає хворобу :

 

«Нікому не вигідно, щоб Україна була здоровою, потрібно, щоб пацієнт сидів на голці, був залежним».

 

 

Після подій Майдану у хлопця склалось власне бачення того, що відбувається з Україною зараз:

 

«У мене зараз таке бачення: сидять двоє гравців за грою в карти – Захід і Росія. Грають у дурня. І виникає питання, Україна на столі чи в руках як одна з карт?

 

Щонайменше, нам треба перестати бути картою, добре було б навіть перестати лежати на столі й було б вже зовсім не погано сісти за цей стіл, а в ідеалі – зруйнувати саму можливість існування таких от ігор. Це і є головне завдання суспільства всього світу.

 

Якщо в нас стане сил з усім цим впоратися, то ми станемо дуже сильними. Так працює людський організм, якщо він захворює і його імунна система переборює недугу, то людина стає сильнішою».

 

Ольга Герман

XVII МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
20–29
березня 2020