16–20 червня: Тиждень Docudays UA на SPILNO.TV

14 червня 2014

З 16 до 20 червня Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA представляє добірку короткометражних фільмів з цьогорічної конкурсної програми DOCU/КОРОТКО в ефірі українського інтернет-каналу SPILNO.TV.

 

Фільми, відібрані для SPILNO.TV, дуже різні – від історій громадянського спротиву до розповідей про персональний спротив часові, від урбаністичних антиутопій до камерних сімейних драм. Але кожна стрічка – подія, яку не можна пропустити.

 

Зокрема, буде показано фільм «Йоанна», що отримав спеціальну відзнаку журі Docudays UA 2014.

 

SPILNO.TV – це некомерційна, мультимедійна платформа, де громадяни з активною позицією можуть об’єднати свої зусилля задля конструктивної трансформації України.

 

Розклад показів:

16.06. Понеділок – «Кіноплівка» (18.00), «Життя в тіні» (20.00), повтор (22.00).

17.06. Вівторок – «Таксі  на двох» (18.00), «Рілля» (20.00), повтор (22.00)

18.06. Середа – «Кафе «Вояж» (18.00), «Вегас» (20.00), повтор (22.00)

19.06. Четвер – «Йоанна»(20.00), повтор (22.00)

20.06. П'ятниця – «Позитив» (18.00), «Полум'яні голоси» (20.00), повтор (22.00)

 

«Кіноплівка»

Джон Блуен

2012, Канада, 18’

Дія фільму відбувається у проекційній кімнаті. Посеред сеансу несподівано виникає плутанина з мотком кіноплівки. Кіномеханік повинен дуже швидко все виправити, не гаючи жодної секунди перед зміною мотка. Він спокійно пояснює практиканту все, що слід зробити, доповнюючи інструкції власними спогадами. Ця щира, бешкетна присвята вмираючій професії демонструє правдиву майстерність і знята одним кадром.

 

«Життя в тіні»

Девід Моріс Сміт

2013, Австралія, 4’

У віддаленому австралійському містечку Вілканія спільнота аборигенів баркінджі веде життя в тіні. Всупереч стереотипам і зневазі ця спільнота виживає. Знесилені десятиліттями безробіття, бідності, життя в умовах, характерних для більшості націй третього світу, люди баркінджі тримаються за останні клаптики своєї культури й етнічної ідентичності, за заповіт лишатися незламними й безстрашними. Доля спільноти баркінджі є яскравим прикладом несправедливості, завданої австралійським аборигенам у час колонізації, й болючих сучасних проблем на кшталт систематичних проявів апатії, насильства, зловживання алкоголем і наркотиками.

 

«Таксі на двох»

Ден Попа

2013, Канада, 14’

Поетичне дослідження світогляду двох ексцентричних монреальських таксистів. Глядач фільму опиняється на задньому сидінні таксі, і Луї з Жамелем беруть його в подорож від Порт-о-Пренса й Алжиру через моря й океани до Монреаля. Герої захоплено обговорюють життя, любов і смерть. Естетика фільму базується на використанні панорамних паралельних потоків, що доповнюють магічний реалізм самого сюжету.

 

«Рілля»

Ноемі Брассар

2013, Канада, 14’

Лісанн вклала душу й серце в студентські протести 2012 року в Квебеку. Коли заворушення почали вщухати, вона розгубилася й лишилася наодинці зі своїми думками й мотивами. Після того, як студентський рух розпорошився, Лісанн повертається до джерела конфлікту, намагаючись осмислити власні вчинки, шукаючи слова, аби зрозуміти себе.

 

«Кафе «Вояж»

Роман Бондарчук

2013, Україна, 12’ 

Вова – охоронець на приватному рибному підприємстві. У радянські часи і на початку 90-х він очолював рибгосп. Нині спостерігає життя на узбіччі зі свого «офісу» – покинутого придорожнього кафе «Вояж». Його розповіді й пригоди поступово відкривають нам картину сучасної України.

 

«Вегас»

Лукаш Конопа

2013, Великобританія, 24’

Посеред пустелі Невада розташована світова столиця розваг. На піку економічної кризи троє мешканців Лас-Вегаса борються за здійснення своєї американської мрії. Цей фільм – незвичний портрет міста – розкриває сюрреалістичну, трагікомічну дійсність, приховану за неоновим сяйвом. Дійсність, яку ніколи не побачать туристи.

 

«Йоанна»

Анета Копач,

2013, Польща, 40’

Через записи в блозі Йоанна стала для багатьох читачів втіленням життя, сповненого радості. В дописах вона детально й чесно розповідає про свій побут; у неї прості цілі, як-от: організувати для родини подорож до озер, в її планах на найближчий час – побачити, як син уперше їде на велосипеді без допоміжних коліщаток. Йоанна починає вести онлайн-щоденник, коли дізнається, що хвора на рак і жити залишилося три місяці. Тоді вона обіцяє Ясеві, своєму п’ятирічному синові, що зробить усе можливе, аби протриматися якнайдовше. І починає писати заради нього.

 

«Позитив»

Поліна Кельм

2013, Україна, 28’

Киянки Олена, Тая і Тамара все життя працюють на кіностудіях. Вони звикли боятися комп’ютерів і працювати лише з позитивною плівкою, монтуючи фільми, зняті іншими людьми. Їхній світ – це загублені на припорошених полицях кіноплівки. Героїні годують котів, щороку дивляться трансляції церемоній вручення Оскарів і потай мріють попрацювати над такими фільмами, як «Аватар». Усе своє життя вони залишаються за лаштунками кінематографа, по той бік екрана. Та зараз настав їхній час виходити на сцену...

 

«Полум’яні голоси»

Ноа Левін

2012, Ізраїль, 14’

17-річний Срулік – ізраїльтянин ефіопського походження, відторгнений системою освіти. Він працює прибиральником і пише пісні – мріє стати відомим репером. Тексти пісень його гурту «Полум'яні голоси» – це історії про молодь із Шапіри, мікрорайону в невеликому містечку Ґадера, розповіді про їхнє життя й мрії. Коли ефіопи починають виступи проти поширення расизму, Срулік трансформує свої почуття в слова пісні й стає голосом протесту.

 

Світлина: кадр з фільму «Життя в тіні»

XVII МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
20–29
березня 2020