Україна – країна на стадії чорнового монтажу

20 червня 2014

Член журі DOCU/ЖИТТЯ 2013-го року, відомий данський кінокритик, співзасновник консультант низки кіно- та телефестивалів Туе Стін Мюллер переглянув фільм-відкриття 11-го Docudays UA «Євромайдан. Чорновий монтаж»...

 


За останній час у мене вийшло кілька текстів про Україну й тамтешніх безстрашних кінематографістів. Ось іще один, написаний після спілкування із Дар’єю Аверченко й Романом Бондарчуком. Ці двоє доклалися до надзвичайної роботи – «Євромайдан. Чорновий монтаж», який насправді є завершеним фільмом, аж ніяк не продуктом чорнового монтажу.

 

Ось, що писав мені Роман Бондарчук: «Проект зветься «Євромайдан. Чорновий монтаж». Але насправді це не чорновий монтаж, а завершений проект. Вираз «чорновий монтаж» є тут радше концепцією, метафорою. Нині Майдан та усі рухи, запущені ним, ще не добігли кінця, і можна сказати, що вся країна знаходиться на стадії чорнового монтажу...»

 

Влучна думка – і влучне кіно, воно передає відчуття й напругу моменту. Готове до показів на фестивалях по всьому...


Однак у Каннах відбулася прем‘єра 134-хвилинного «Майдану» славетного Сергія Лозниці, вийшли схвальні відгуки у Variety й Hollywood Reporter, і це, на жаль, уплине на дистрибуцію фільму-альманаху, знятого молодими українськими режисерами, які жили на Євромайдані. Але ж фестивалям зазвичай потрібні гучні імена, правда ж?

 

От скажіть, шановні укладачі фестивальних програм: чому не обидва фільми? Я не бачив цієї роботи Лозниці, але з описів розумію, що до матеріалу там зовсім інший підхід... і знаю, що метод в Лозниці зазвичай безпристрасний, тоді як «Євромайдан. Чорновий монтаж» - це повна протилежність безпристрасності.

 

Ось короткий доповнений синопсис від Дар‘ї Аверченко: «Три місяці революції. Від обуреного протесту до народного єднання. Від каструль на голові до палиць і бронежилетів. Від ейфорії перемоги до оплакування загиблих Небесної сотні. Революція як вибух пробудженої гідності, як ейфорія свободи, як біль усвідомлення ціни, як народження новітньої історії України... Ми звернулися до режисерів, що знімали український протест, і попросили надати нам їхні найкращі кадри – змонтовані начорно, як є. Ми взяли по одному чи два епізоди в кожного з режисерів і склали їх в хронологічній послідовності, додавши між ними короткі інтертитри, аби показати контекст...

 

Як видно з відеоряду, деякі режисери направду ризикували життям під час зйомок. Більшість із них є молодими кінематографістами, просто новачками, для котрих знімати ті події було далеко не тільки професійним інтересом, а радше спробою осягнути ситуацію – можливістю згодитися й докластися у найліпший спосіб. Цей факт надає усій добірці ще один вимір: палка пристрасть підвела авторів так близько, як тільки можливо, тоді скористалася їхньою професійною здатністю спостерігати без осуду – і в результаті склалася унікальна, вражаюча хроніка українських протестів. Проживіть з нами ці три місяці боротьби, відчуйте і побачте революцію нашими очима!»

 

Домовтеся про показ цього фільму на своїх фестивалях – фільму-відкриття Docudays UA 2014 в Києві.  

 

Україна, 60 хв, група режисерів

 

Туе Стін Мюллер

XVII МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
20–29
березня 2020