Документальних фільмів про наркокартелі в Мексиці й загони самооборони - греблю гати, але, здається, це перший з них, виконаний так філігранно, як і найкращі вестерни Голівуду. Наркотики, боротьба за справедливість не на життя, а на смерть, страшенно привабливий ватажок самооборони, який часом дуже нагадує Марлона Брандо з "Хрещеного батька", і навіть трохи сексу. У цій стрічці є все, щоб захопити вас так само безжалісно, як свого часу це зробив "Breaking Bad".

 

"Подія " Сергія Лозниці

 

 

"Здається,  ми програли, - каже благородний самурай у Акіри Куросави. - Селяни перемогли". "Подія" Лозниці викликає подібні почуття. Де зараз усі ці люди, які вийшли 1991-го на площі Петербурга? Ллозниця воскрешає унікальні документальні кадри путча в Ленінграді, переосмислює події тих днів і разом із тим дає універсальну картину великої суспільної події. Фільм, безперечно, важливий для всіх, хто живе в наш багатий на великі події час.

 

"У променях сонця" Віталія Манського"

 

Документальний фільм про життя восьмирічної школярки в Пхеньяні, столиці КНДР, який зняв російський режисер за сценарієм північнокорейських товарищів.

Тут ми бачимо цілий народ, дбайливо ізольований з волі доброго( вождя  не лише від усіх зовнішніх небезпек, але й у першу чергу від самих себе. Брехня, піднесена до культу. Світ - мильна бульбашка (яка чомусь не лопається). Люди - функції, народжені лише для того, аби бути експонатами на фейковому святі життя. Північнокорейська влада вже попросила фільм заборонити. Але ми його все одно подивимося. Можливо, не так для того, аби вжахнутися життям КНДР, як для того, аби впізнати в цій безрадісній картині самих себе.

 

"Вовча зграя" Крістал Мосилль

Як відомо, Квентін Тарантіно - один із найулюбленіших режисерів у адептів моралі. Його картини забороняли до показу навіть в Україні. Тим часом у далекій Америці на історіях Тарантіно виросло ціле покоління і, зокрема, шестеро братів Ангуло. Все своє дитинство вони провели в чотирьох стінах. Доки старшому брату не виповнилося 14 і він не втік із дому, хлопці гралися у "Скажених псів" і "Бетмена". Судьба зробила вишуканий кульбіт і після стрічки Крістал Мосілль, що розповідає про дивне життя сім'ї Ангуло, юнаки стали гостями відомих кінофестивалів. Провідні видання публікують інтерв'ю з ними, а психологи розводять руками, намагаючись пояснити відсутність агресії у дітей, які виросли на "заборонених" фільмах. Втім, нічого із цього немає у фільмі. Моссіль швидше цікавить сам процес проникнення в сім'ю, яка успішно ховається від соціуму в стінах задушливої нью-йоркської квартири.

 

"Флотель Європа" Володимира Томіча

 

Один із найкращих фільмів, що захопив програмний відділ фестивалю. І не лише нашого. Особиста і неймовірно тонка розповідь 12-річного хлопчика про перше кохання, підліткову мастурбацію, справжню дружбу і смерть від смутку. Тільки всі ці нові для себе почуття герой відчуває не в селі у бабусі, а на гігантському плавучому гуртожитку для біженців. 1992-го року данська влада дала притулок кільком тисячам громадян колишньої Югославії, які були змушені рятувати власне життя. На два роки вони застрягли в тісних каютах дебаркадера, а єдиним засобом спілкування із близькими для багатьох із них стала любительська камера, яка фіксувала думки і побут цієї спільноти. 20 років потому Томіч знайде ті записи на VHS-плівці, і оформить їх у поетичну збірку метафор, яку нам усім сьогодні треба щонайуважніше перечитати. Історичний момент, як-то кажуть, сприяє.

 

"Як змінити світ" Джеррі Ротуелла

 

Міцне і драматичне кіно про те, як складно бути супергероєм. Особливо в епоху маскульта, який безжалісно ковтає будь-який прояв романтичної думки. Важливість фільму в тому, що Джеррі Ротуелл уперше зібрав разом усі архіви "Грінпіс", які зберігали на 16-мм плівках, і проілюстрував їх спогадами головних дійових осіб найбільшої в світі активістської кампанії. І, варто завважити, тут нам не покажуть героїчний епос про головний екологічний рух у світі, хоча, судячи з усього, стриматися від цього складно. Головна ідея в іншому: викликати на відверту розмову легенданих сивочолих гіпі, які не один раз рятували планету, але так і не зберегли дружбу.

 

"Українські шеріфи" Романа Бондарчука

 

Двоє в жовтих "жигулях" поспішають на допомогу. Поспішають приборкати дядька, який гасає селом  із сокирою. Виганяють вигадану анаконду із сарая сусідки. Розбороняють подружжя, яке посварилося. Вони поспішають на допомогу своєму селу, куди міліція доїжджає зрідка. Та й самим усе вирішити набагато простіше. Настає зима і жовті "жигулі" тепер розвозять повістки. Але разом із цим шеріфи Віктор і Володя продовжують піклуватися про жителів Старої Збур'ївки:вони святкують із живими і проводжають мертвих. Повнометражний дебют "Українські шеріфи" нагородив кінофестиваль IDFA (який вважають документальними Каннами). Українська прем'єра відбудеться в березні, звісно, на рідному Docudays UA.

 

"Я – Еліс" Сандера Бюргера

Фільм, який не виходить за межі віталень людей похилого віку, зазирає в космічну далечінь. Лялькова Еліс - компактний робот, родом із Голландії, який готується стати повноцінною доглядачкою. Майбутнім підопічним вона задає найрізноманітніші прості запитання, з відповідей на які очвидно одне: людство старіє глибоко самотнім. Чи зможе штучний інтелект замінити брак людського спілкуання?  Результат перевищує очікування.  

 

(T)error Девіда Фелікса Саткліффа і Лірика Р. Габрала

Напевно, унікальний фільм, коли документалісти спостерігають не ззовні, як було у CITIZENFOUR, а глибоко ізсередини "антитерористичну кухню" ФБР . Слідом за 63-інформатором "Шарифом" проходиш усі кола контртерористичного пекла. Напружений і суперечливий, (T)error оприявнює всю крихкість стосунків між індивідумом, наглядачем і карателем, якими водночас виступає Американська держава. Виникає провокаційний збій: хто ж за ким наглядає?

"Сутінки життя" Сільвена Бігелейсена

 

Не часто старість на великому екрані буває настільки приваблива. Омаж улюбленої матері режисера відбувається тут і зараз, кожної безцінної хвилини їхнього спілкування, протягом суворо відміряних лікарями місяців життя. Поза  політичним, соціальним, гибоко людський вимір фільму демонструє віртуозне мистецтво любові до близької людини.