Кінофестиваль у Салоніках: 20 000 льє під водою

07 квітня 2016

Цьогорічні Салоніки стали зворушливим зануренням у документальний океан людських взаємин, сповнених життєвих труднощів, надій, ілюзій та втіх. З 11 по 20 березня тут відбувався 18-й Міжнародний фестиваль документального кіно TDF. Українська режисерка Поліна Мошенська розповідає про свої враження від дощових Салонік і від фільмів, через які пізнаєш глибину людей.  

 

10 секцій, серед яких «Права людини», «Музика», «Арт», «Док для дітей», дві програми-триб’юти й майже 30 показів щодня. Вибір, що подивитися в Салоніках, постав непростий, але фестивальний настрій надихав на інтриги, і навіть сильний дощ, що падав кілька днів поспіль, не зміг стати на заваді. У перший день час церемонії відкриття збігся з показом стрічки «Українські шерифи» Романа Бондарчука, тож запитання «Куди піти?» навіть не виникло. Глядачів було багато, незважаючи на те, що паралельно відбувалися інші покази й церемонія. Вони сміялися, напружено мовчали й, головне, були небайдужими. Затамувавши подих, я прислухалася до них. Адже для мене це особливий досвід: уперше я дивилася український фільм, створений друзями, і в залі, окрім мене, не було українців.

 

 

Далі на мене чекали інші паралелі з Docudays UA. Щирий та відвертий майстер-клас від Йона Банґа Карлсена, на якому він коментував власні роботи, показуючи фрагменти, а також логічний успіх неймовірного фільму «У променях сонця» Віталія Манського. Важливою подією став триб’ют Марка Казінса: 4 фільми, серед яких новий «Атомне: життя серед страху та обіцянок» 2015 року – про атомну енергію й користування нею з усім відомими та не дуже катастрофічними наслідками. Вразив і «Перший фільм», де маленькі мешканці курдистанського селища, які буквально не бачили у своєму житті нічого, окрім війни, уперше дивляться кіно, уперше створюють його самі та діляться роздумами. Пам'ятаю, як дивилася частинами фільм-занурення «Історія кіно: Одіссея» у майже порожньому кінозалі «Майстер Класу» і як щоразу чекала на нову зустріч.

 

 

А потім була світла й щира картина «Близнючки». Історія про сестер, народжених у Південній Кореї. Їх у кількамісячному віці вдочерили в США та Франції, і близнючки абсолютно випадково дізналися про існування одна одної у свої 25 років. Наступний фільм про родинні зв'язки з однойменною назвою (A Family Affair) – це історія складних відносин 90-річної матері та бабусі зі своєю родиною та бажання відкритися (щоб це не означало) лише своєму онуку, який знімає про неї напружений і особистий документальний фільм.

 

У стрічці «Дядько Ховард» племінник розповідає про життя та смерть у 1989 році нью-йоркського режисера Говарда Брукнера, відомого своїм фільмом про Берроуза та дружніми стосунками з Енді Ворголом і Мадонною. У кадрі: родичі та друзі, серед яких і такий прекрасний Джим Джармуш – тоді й тепер.

 

 

І насамкінець грецька «Наступна зупинка: Утопія» про працівників фабрики, кризу, Алексіса Ципраса, Наомі Кляйн, людські взаємини, сподівання, великі й малі ілюзії.

 

Під час фестивалю не полишало відчуття, що завдяки фільмам ти знайомишся з людьми, які долають свої слабкості, труднощі та глупоту й не хизуються цим, не заявляють про це, не пишуть про це в соцмережах, а продовжують жити та намагатися тішити себе та тих, кого люблять.

 

Текст та фото Поліни Мошенської

XVII МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
20–29
березня 2020
Docudays UA оголошує набір волонтерів та волонтерок!
Новини
Docudays UA оголошує набір волонтерів та волонтерок!
Новини
Актуальні можливості для документалістів/-ок
Новини
Актуальні можливості для документалістів/-ок
Новини
Стань DOCU/CITIZEN!
Новини
Стань DOCU/CITIZEN!
Приєднуйся до клубу друзів DOCUDAYS UA
Новини
Підбиваємо підсумки Мандрівного Docudays UA-2019
Новини
Підбиваємо підсумки Мандрівного Docudays UA-2019
Новини