ПОДОРОЖНІ: туди і звідти

10 березня 2016

Цього року ми запропонували Максиму Буткевичу, правозахиснику та співкоординатору проекту «Без кордонів», модерувати програму ПОДОРОЖНІ. Без фобій і кліше, вдумливо і уважно, Максим запрошує глядача до розмови про спеціальні фільми фестивалю, присвячені одній з найболючіших тем світу  міграції. 

 

Перед початком написання цього тексту отримую кілька новинних інтернет-посилань. Відкриваючи, бачу не стільки інформацію, скільки фобії та кліше. Сотні й тисячі людей намагаються переплисти море на негодящих суднах, пройти через кордони, повалити дротяні загорожі та витерти очі від сльозогінного газу. Ці спроби нарізані для новин короткими планами: всього відео триває секунд 40. Зрозуміти, хто саме ці люди, і чому вони чинять саме так, не випадає. За іншим посиланням – розлога розповідь людини, яка живе в Україні, про орди «іновірних» мігрантів: небачені раніше у нашій Європі, пише автор, вони становлять собою небезпеку. Текст ілюстровано загрозливими фото, багато узагальнень, гіпербол та далекосяжних прогнозів. За третім посиланням – у телевізійному сюжеті співгромадяни розповідають журналістові, чому не хочуть, аби біля них оселялися біженці. Крім слів «кримінал», «дитячий садок», «хвороби» і «Європа», повторюється «у нас вистачає своїх».

 

Півтора року тому деякі українські ЗМІ в особливий спосіб повідомляли про «своїх», тобто про вимушених переселенців (вони ж «внутрішньо переміщені особи», якщо офіційно) з окупованих територій та зони бойових дій. Україна тільки починала звикати до нового явища – вимушеної внутрішньої міграції. Хвилі негативу стосовно переселенців з Донбасу почали спадати, щойно це вимушене переселення набуло конкретних облич та імен: нерозпізнавані спершу «донбаські» стали живими людьми з індивідуальними долями, що поєднані трагедією війни та окупації.

 

Щодо міжнародних вимушених мігрантів цього не сталося. Навіть у багатьох людей, що хотіли б це зробити, не знаходиться придатної оптики – відкаліброваної для того, щоб вирізняти індивідуальні риси й долі у масах «цих біженців», які сунуть територією Європи. Саме таку оптику і надають документалісти з різних країн. І тоді картина змінюється.

 

У спеціальній програмі Docudays UA, присвяченій міграції, не знайти «орд небезпечних чужинців». Ми бачимо обличчя й чуємо голоси, які розповідають нам про особисте (як руйнуються особисті світи у жорстокості війни, а натомість виникають нові) там, де це можливо. Маленький світ вигнанців з Боснії часів попередньої масштабної біженської кризи у Європі ми зможемо побачити очима підлітка-біженця, яким тоді був режисер фільму «Флотель «Європа». Складну і трагічну історію однієї сирійської родини, її любові, свободи і в’язниць протягом років фіксував режисер «Сирійської історії кохання», ставши частиною цієї історії. У «Заробітчанському шляху» українські трудові мігранти молитимуться про возз’єднання родин і за своїх рідних на чужині, переповідаючи про те, як це – бути громадянами другого сорту. А мешканці малесенького італійського острова Лампедуза (у стрічці «Зимова Лампедуза») усієї громадою намагатимуться дати раду місцевим проблемам, не залишаючи напризволяще мігрантів, яких рятує у морі берегова охорона, і обурюючись на тих, хто використовує їхню громаду для роздмухування страхів перед мігрантами в усій Європі.

 

У рамках спецпрограми з міграції на Docudays UA це можна побачити, почути, обговорити. Вдумливо і уважно. Ми обійдемося без фобій і кліше – тут вони недоречні.

 

 

Правозахисник Максим Буткевич, координатор програми ПОДОРОЖНІ на фестивалі Docudays UA-2016

 

Протягом десяти років працював теле- та радіожурналістом. Брав і продовжує брати участь у соціальних, громадських і протестних ініціативах. Долучився до київського проекту «Без кордонів». Нині основна його сфера діяльності – намагання допомогти біженцям та вимушеним переселенцям. Максим Буткевич наголошує, що важливо сприяти зміцненню критичного мислення в суспільстві: «Я сприймаю будь-яку дискримінацію як огидну й гідну спротиву; притулок і солідарність – як те, що робить можливою всю нашу людську історію; свободу пересування – як невід’ємне право людини. Дивуюся тому, як легко люди забувають про «своїх» мігрантів та біженців, і наскільки живучою є ксенофобія». 

 

На фото кадр з фільму «Флотель «Європа» режисера Владіміра Томіча

XVI МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
22–30
березня 2019
Актуальні можливості для документалістів
Новини
Актуальні можливості для документалістів
Найспекотніший місяць для важливих дедлайнів!
Новини
Кінофестиваль у Салоніках: крізь обрії
DOCU/БЛОГ
Кінофестиваль у Салоніках: крізь обрії
Українська режисерка Поліна Мошенська ділиться у своєму блозі кінематографічними відкриттями фестивалю в Салоніках
DOCU/БЛОГ
«Шляхи до ефективної протидії кібербулінгу та кібергрумінгу в Україні…
Новини
«Шляхи до ефективної протидії кібербулінгу та кібергрумінгу в Україні»
Новини
Два українських фільми отримали гранти на Global Short Docs Forum
Новини
Два українських фільми отримали гранти на Global Short Docs Forum
З 26-го до 29-го березня включно в Києві під час Docudays UA відбувся унікальний воркшоп для авторів/-ок короткометражних фільмів – Global Short Docs Forum
Новини
Дякуємо усім за Docudays UA-2019!
Новини
Дякуємо усім за Docudays UA-2019!
Новини
«Документальне кіно як інструмент медіапросвіти з прав людини»
DOCU/БЛОГ
«Документальне кіно як інструмент медіапросвіти з прав людини»
27–28 березня в межах IV Всеукраїнської конференції «Документальне кіно як інструмент медіапросвіти з прав людини» відбулася зустріч представників та представниць ста п’ятдесяти кіноклубів Docudays UA при громадських і правозахисних організаціях, бібліотеках, освітніх закладах, галереях і закладах пенітенціарної системи
DOCU/БЛОГ
29 та 30 березня: найцікавіше у глядацькі дні
Новини
29 та 30 березня: найцікавіше у глядацькі дні
Новини