Проект «24 кадри» народився із творчо-метафізичної цікавості: що стається у миті до та після фотографування? Яке уявне «потому» приховане у світлині? Аби відповісти на ці запитання, Аббас Кіаростамі винайшов незвичайний технічний метод: обравши двадцять світлин з особистої колекції, він анімував та об’єднав їх. За допомогою цифрових засобів, прихованих тривимірних вставок і зелених екранів він оживив ці зображення минулого і спробував відтворити емоції, які відчував, знімаючи їх. Цей фільм, який протягом трьох років створювала команда іранських фахівців, залишиться останньою роботою майстра, котрий помер у Парижі в липні 2016-го у 76 років. Рідкісний і безцінний спадок одного з ключових режисерів в історії сучасного кіно.
Аббас Кіаростамі (1940–2016) – іранський кінорежисер, сценарист, фотограф і кінопродюсер. Із 1940-х років створив понад сорок фільмів, у тому числі короткометражних і документальних. Здобув визнання критиків за режисуру фільмів «Великий план» (1990), «Смак вишні» («Золота пальмова гілка» Каннського кінофестивалю, 1997) та «Вітер понесе нас» (1999). Серед його останніх робіт – «Завірена копія» (2010) і «Неначе закохані» (2012).
Великий план (1990), Смак вишні (1997), Вітер понесе нас (1999), Неначе закохані (2012), 24 кадри (2017)
