У Києві презентували науково-популярний фільм «Кобзар»

03 квітня 2014

У Києві презентували науково-популярний фільм «Кобзар» Тараса Ткаченка та Сергія Сотниченка. Показ відбувся 3 квітня у кінотеатрі «Київ».

 

Неігрову повнометражну картину присвячено біографії книги «Кобзар». Через три прижиттєві видання «Кобзаря» показано долю Тараса Шевченка:  це його викуп з кріпацтва, становлення як художника,  арешт за участь у Кирило-Мефодіївському  братстві та нездійснена мрія про другого «Кобзаря», видати який не встигли.

 

Оповідаючи про ці історичні події,  сценарист Тарас Ткаченкоакцентував увагу на видавничих справах, цитував перші рецензії на «Кобзаря». Ідеться  у фільмі й про цензуру, й видання віршів Тараса Шевченка у Європі.

 

Такі моменти, пов`язані з сучасністю, викликали найжвавішу реакцію аудиторії під час презентації фільму. Як і минулого століття,  українська література досі потерпає від нестачі маркетингу, а видання «Кобзаря» було здійснено мало не за шулерською схемою: меценат книги таким чином розрахувався з поетом за портрет, задіявши, в свою чергу, видавця, який був винний йому грошей. Причому цю історію у стрічці ведучий Андрій Куликов розповів, розкладаючи карти.

 

Ведучий «Громадського радіо» та «Свободи слова» каналу ICTV  виступив на презентації  модератором, періодично звертаючись до глядачів від імені персонажів, про яких ішлося, і від імені його сучасників.

 

У такій тривалій кінороботі Андрій Куликов був задіяний вперше. Раніше як актор він  знімався у епізодичних ролях у серіалах - в 30-секундному епізоді виконав роль бізнесмена, а також у серіалі«Острів непотрібних людей» зіграв роль ведучого міфічного російського каналу.

 

Андрій Куликов також пише вірші і є активним учасником культурно-мистецьких акцій. Він брав участь у акції художників «Мурашко comes back» на захист «Будинку з химерами»: журналіст виступив в образі Олександра Мурашка.

 

«У роботі над цим фільмом я отримав неоціненний досвід, - розповів Андрій Куликов. - Я дізнався, що телебачення порівняно з кінематографом - це царство порядку. Але я також дізнався, що телебачення не дивляться так, як дивляться кіно. Не знаю, чи став я Шевченка по-новому сприймати, але я буду ще про це думати. Тому що воно так безслідно не минає...».

 

Стрічка «Кобзар», що є переможцем конкурсу неігрових фільмів, присвячених життю і творчості Тараса Шевченка, який проводився Держкіно у вересні 2013 року, знімався на державні кошти. Бюджет стрічки, за словами режисера, становить 1 млн 200 грн. Ці кошти творча група фільму отримала у грудні 2013 року.

 

Екс-голова Держкіно Катерина Копилова  теж завітала на прем`єру. «Кожна прем'єра, що відбудеться цього року, є гордість Держкіно України. Програму по підйому українського кінематографа було розпочато в 2011 році, була запроваджена політика державного протекціонізму, - звернулася вона до присутніх. -  Ми намагалися виховувати нових режисерів, виховувати нових продюсерів, давати змогу знімати цікаві проекти в рамках конкурсних відборів, фінансувати ці проекти. Ми вірили в усі ці проекти, і я продовжую вірити, що вони матимуть продовження, і режисери надалі зніматимуть справжнє українське національне кіно. І нова плеяда українських продюсерів буде тому сприяти».

 

За враженнями «Телекритики», науково-документальна  стрічка в першу чергу буде цікава видавцям, культурним діячам, шевченкознавцям. Щодо «популярного» кола глядачів, «Козбарю» притаманний доволі скромний візуальний ряд. Дія фільму відбувається, по суті, в одному приміщенні. При цьому тексти й цитати, про які йдеться, нерідко подані на відеоряді цих текстів, набраного ком`ютерним курсивом.

 

У кадрі - Андрій Куликов та сучасники Шевченка, ролі яких виконують актори. При цьому трапляються такі недоречності, як художник із палітрою масляних фарб, який говорить свої слова перед мольбертом із паперовим ескізом, ось-ось збираючись продовжити роботу над ним.

 

Однак, попри деталі, фільм вийшов інформативним. До того ж, «Кобзар» пробуджує призабуту сучасним поколінням звичку читати. І, попри скупий відеоряд, не витягнутий і вправним монтажем, у залі разом із шелестінням сторінок вчувався запах книжок.

 

«Я з насолодою дивилася цей фільм,тому що він наближений до історичної правди. І немає тих домішків, з якими сучасне телебачення трактує Шевченка», -  каже науковець, шевченкознавець із Санкт-Петербурга Тетяна Лебединська.

 

Водночас вона шкодує, що атори фільму мало уваги приділили Петербургу в житті Шевченка, як і  Павлу Енгельгардту, постать і родину якого, на думку науковця, «в Україні розглядають під надто примітивним ракурсом».

 

Також вона зауважила: «Я згодна не з усіма рецензіями, поданими у фільмі. Перша рецензія на «Кобзаря», яка була опублікована в «Библиотеке для чтения», має подвійне значення, дуалізм. З одного боку він (автор рецензії. - ТК) заперечує українську мову, а з іншого боку, він говорить: «На каком бы языке он не писал, он великий поэт». І це треба підкреслювати, бути близько до правди. Тому що й за радянських часів іще ставили надто багато крапок: брали тільки першу половину, як  є у цьому фільмі. А другу половину до уваги не брали».

 

Для науковців-шевченкознавців стрічка стала справжньою подією. Задіяні у стрічці директор філіалу музею Шевченка в Києві «Хата на Приорку» Надія Наумова та відомий вчений, заступник директора Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України Сергій Гальченко прийшли на прем`єру із подарунками. Вони презентували режисеру Тарасу Ткаченку раритетні видання «Кобзаря».

 

«Телекритика»

XVII МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
20–29
березня 2020