У боротьбі за нові горизонти. Кінофестиваль Visions du Réel

04 травня 2017

Кінофестивальна Швейцарія вкотре дивує тим, як документалісти знаходять нові форми та приділяють увагу своїм героям. З 13 по 21 квітня тут відбувався вже 48-й Міжнародний фестиваль Visions du Réel.

 

Цьогоріч у поїздці до Ніону взяли участь не лише наші програмні координатори, які представляли каталог українських документальних фільмів, а й молоді режисер(к)и. У нашому блозі вони поділилися найнеочікуванішим для них на нинішньому Visions du Réel.

 

Анастасія Максимчук, режисерка

 

Незважаючи на те, що цього року фокус фестивалю – Південна Африка, Україна й досі є своєрідним трендом у європейському кіно. Серед учасників фестивалю не було жодного українського режисера, але значна кількість фільмів знята в Україні, про українські проблеми або з кадрами війни й Майдану.

 

Під час презентації українського каталогу документального кіно

 

Я знала, що кожен фестиваль має свій стиль фільмів для відбору. Знала також і те, що європейський смак суттєво відрізняється від того, який ми, українці, звикли бачити на кіноекранах, навіть фестивальних. Але тут – як то кажуть – стикнулася із цим віч-на-віч. У сучасному документальному арт-хаусі на Vision du Reel найчастіше немає звичної для нас драматургічної схеми, що є непорушна, як нам неодноразово говорили. Режисер «полює» не тільки на подію в кадрі, а й на аудіовізуальну стилістику. І саме ця стилістика, а не сюжет, нерідко є ключем до розуміння кіно.

 

Якщо вибирати тільки один фільм, що запам'ятався найбільше в Ніоні, мабуть, це буде «Сутінковий хор» («Dusk Chorus»). Італійське кіно про експедицію в ліси Амазонки, мета якої – запис шуму лісу й збереження у аудіоформаті голосів тварин видів, що вимирають. Тропічні дощі, тварини та комахи, шум листя – основні об'єкти спостереження у фільмі. Звісно, така тема має небезпеку завести фільм у наук-поп у стилі BBC. Але режисерка зосереджується не так на оповіді та інформації, як на спостереженні за природою й цілеспрямованістю головного героя – експедитора Девіда Моначчі.

 

Світлана Шимко, режисерка

 

На Visions du Réel, звісно, є своя секція майстер-класів. Я відвідала кілька. І серед них найкориснішим був про залучення аудиторії. Ми розбирали приклади ефективного використання соціальних мереж для промоції фільму. Спершу я доволі скептично ставилася до цієї теми, але потім зрозуміла, наскільки корисною для успіху фільму може бути правильно розроблена маркетингова стратегія.

 

Місто Ніон у Швейцарії

 

Та, мабуть, найбільше у цій подорожі вразило місто Ніон, у якому відбувається фестиваль, – на березі прозорого озера, оточеного горами, та люб’язність місцевих. А сама фестивальна програма здивувала різноманітністю креативних документальних фільмів про науку та мистецтво. Особливо запам’яталася «Діана» Сімон Ріпол-Хурір. Цей фільм базується на історії однойменного проекту, розпочатого в 1946 році, коли команда американських учених спромоглася надіслати радіосигнал на Місяць та отримати відбитий сигнал. Окрім згадки про це наукове досягнення, у фільмі ми зустрічаємося з різноманітними радіолюбителями. Найцікавіші з них – люди, які спостерігають за птахами та полюють на привидів за допомогою звукових хвиль. «Діана» розповідає історію про бажання будь-що встановити контакт із небаченим та містичним.

 

Максим Васянович, режисер, продюсер

 

Що виявилося найбільш несподіваним на фестивалі? Та майже все. Від усміхнених бабусь з QR-сканерами біля входу в кінозали та зручного мобільного додатка, де за два кліки можна забронювати вільний квиток на фільм (навіть на IDFA-2016 такого не було), до рибальського (з огляду на герб) села Ньйоні на березі Женевського озера.

 

Обговорення після показу фільму

 

Традиційно програму потішили «разбєжкінці» – «Гармонія» Ліди Шейн, «Усі дороги ведуть до Афріна» Аріни Аджу – повним розчиненням у життях героїв, чого й удень зі свічкою не знайдеш у більшості європейських фільмів. Порадували й європейці: візуальною культурою та осмисленою формою (із чим майже завжди туго в пострадянських авторів). І ось на перетині цих двох полів – шведський фільм «Лідія» Анни Еборн. Є і те, і інше. Та ще багато чого: від смерті головного героя (карт-бланш на зрозумілий фінал із філософськими узагальненнями) до естетизованої реальності українського села (плівка й прекрасний оператор!). Завдяки чому вдалося подивитися на «рідне село» очима закоханого інопланетянина.

 

Загалом, більшість фільмів Visions du Réel настільки не вкладалися у звичні рамки сприйняття документального кіно, що настав час, напевно, ці рамки переглядати: «розсовувати обрії», «розширювати парадигму», «змінювати дискурс».

 

Поїздка відбувається за підтримки Швейцарського бюро співробітництва

Фото надане Дар'єю Бассель та Світланою Шимко

XVII МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
20–29
березня 2020
Відкрито індустрійну акредитацію на Docudays UA-2020!
Новини
Відкрито індустрійну акредитацію на Docudays UA-2020!
Новини
Поїздка в Канни та інші призи Ukrainian Doc Preview
Новини
Поїздка в Канни та інші призи Ukrainian Doc Preview
За які нагороди цього року змагатимуться учасники та учасниці шоукейсу?
Новини
Далека-близька Арктика: кіно з-за полярного кола
DOCU/БЛОГ
Далека-близька Арктика: кіно з-за полярного кола
Своїми враженнями про міжнародний кінофестиваль у Тромсе ділиться Дар'я Аверченко
DOCU/БЛОГ
Перспективне сусідство: Beldocs на Docudays UA-2020
Новини
Перспективне сусідство: Beldocs на Docudays UA-2020
Про можливості співпраці з сербським кінофестивалем у межах Ukrainian Doc Preview
Новини
Docudays UA оголошує набір волонтерів та волонтерок!
Новини
Docudays UA оголошує набір волонтерів та волонтерок!
Новини
Актуальні можливості для документалістів/-ок
Новини
Актуальні можливості для документалістів/-ок
Новини
Стань DOCU/CITIZEN!
Новини
Стань DOCU/CITIZEN!
Приєднуйся до клубу друзів DOCUDAYS UA
Новини