Занурення. Сім днів у напрузі документального кіно

05 квітня 2018

Нинішній Docudays UA став справжнім зануренням у документальний океан людських взаємин, сповнених життєвих труднощів, надій, стереотипів, безвиході та втіх. Щороку ми традиційно просимо гостей нашого фестивалю ділитися своїми враженнями від побаченого, почутого й пережитого. Цього разу інтерн Docudays UA з Республіки Абхазія Тамаз Аблотія у своєму блозі розповідає про побачені ним фестивальні фільми, завдяки яким пірнаєш у глибини найболючіших ран суспільства.

 

Сім днів – це лише тиждень у житті. Сім днів, проведених мною в Києві на Docudays UA, – ціле життя в тижні. Народження й смерть, сміх і плач, засмучення та радість, безвихідь і надія – так багато здатне охопити в собі й подарувати глядачеві документальне кіно.

 

Але про це по порядку. Цьогоріч фестиваль ставить завдання – якщо не розв’язати, то вже точно порушити питання «Рівнів Рівності», які скалкою вп'ялися в шкіру суспільства. Docudays UA привертає увагу й водночас не відволікає її від головного – рівності в усьому: у любові, спорті, дружбі, сім'ї, політиці, війні, мирі та здоров'ї.

 

Церемонія відкриття фестивалю

 

Перед відкриттям я трохи хвилююся, бо мені не доводилося бувати на такому великому фестивалі. Проте все підкорює своєю безпосередністю та легкістю й налаштовує на те, що попереду буде насичений тиждень. 62 фільми, 34 країни, понад 250 учасників.

 

У переповненому залі, де проходить церемонія відкриття, гасне світло й на екрані з’являються букви, які під певним кутом утворюють слово «Нерівність». Частка «Не» в буквальному сенсі згорає. І після всіх урочистостей ми бачимо на екрані фільм «Жінка в полоні». Режисерка провела півтора року зі своєю героїнею Маріш, яка фактично є рабинею в однієї господині протягом більше ніж 10 років. Їй 52, а виглядає вона на 70. Мені врізається в пам'ять, як вона викурює півцигарки, не торкаючись її руками, і запитує в режисерки, чи можна їй встати. Єдине, що приносить радість і спокій жінці – ось це закручування цигарок. Я спостерігаю на екрані рабство 21-го століття. Мозок відмовляється вірити в те, що відбувається, але це реальність. І далі йдуть жахливі цифри: 22 тисячі таких, як Маріш, у Румунії й 1,2 млн у всьому світі.

 

Наступне потужне враження в мене викликала українська «Дельта». Фільм про людей, які живуть у дельті річки Дунай. Тут гумор межує з іронією. Тут дуже багато порівнянь, виявивши які, починаєш ними захоплюватися: небіжчиків ховають на іншому березі річки, перевозячи їх на човні, як це робив Харон у Віде. Лисиця, яка потрапила в капкан, кілька разів пробує втекти, а потім мириться й чекає. А тиждень роботи рибалки на вирубці очерету й опісля пропивання зароблених грошей виливаються у хвилинну розмову по телефону із сестрою в США… У цій стрічці для мене найкраща алегорія на неминучість смерті.

 

Глядачі на показі фільму «Дельта» режисера Олександра Течинського

 

Через кілька секунд початку фільму «Останні люди в Алеппо» лунає вибух, і всі туди поспішають. Це білі каски – люди, які не залишили Алеппо й почали робити все можливе для збереження батьківщини. Це історія Халеда, батька, який рятує свою сім'ю та людей під завалами. Це історія Махмуда, який витягує живі й мертві тіла з-під уламків, не чекаючи за це подяки. Це історія мешканців міста, які звикли до навислої в небі загрози.

 

Показ фільму «Останні люди в Алеппо» режисера Фераса Файяда

 

Їм залишається лише сміятися, коли немає сил плакати. І намагатися подолати сумніви, чи є щось, заради чого потрібно залишатися. Люди втомилися, втомилися боятися й рятуватися. Вони споруджують будиночок для риб, аби їх оточувало життя, а не щось інше. Вони півдня рятують людей з розбомблених будинків, міркуючи над тим, як встигнути на весілля друга. Вони співають пісні відчаю. Пісні про те, що весь світ проти тебе. Але дивлячись в очі цим героям, ти розумієш, що не буде останніх людей у Алеппо, поки є ТАКІ люди.

 

Майже весь екранний час фільму «Гвендолін» на мене дивиться суворе обличчя сильної жінки, фізично й ментально. «Якщо болить в одному місці, створи біль у іншому», – каже вона. Не змінюючи виразу обличчя, вона грає з онуком, «підіймає» штангу, переносить операцію, готує вечерю із чоловіком. У фіналі картини ми бачимо підкорення гірської вершини. Для мене це знак того, що героїня досягає поставлених цілей. І вкінці ми бачимо зал слави й рідних навколо Гвендолін. Це і є для героїні те, заради чого варто терпіти й перемагати.

 

Черги на фестивальні покази. Кінотеатр «Україна»

 

Про те, що потрібно боротися, і фільм «Макала». Це, безсумнівно, важка історія. Історія про чоловіка з Конго. Головний герой рубає дерево, виготовляє деревне вугілля, везе його на продаж у найближчий центр міста. Везе на велосипеді, завантаженому мішками доверху. Везе кілька діб. По дорозі він стикається з усім, із чим тільки можна зіткнутися: рекет, допомога незнайомців, невдача, «Боже провидіння». Однак йому допомагає думка, що не можна здаватися, адже має дружину та хвору доньку. Не можна зупинятися. І фінальна сцена ніби говорить, що віра надає сили навіть у найбезнадійнішу мить.

 

Показ фільму «Макала» режисера Еммануеля Ґра

 

Для мене ці сім фестивальних днів ще й підтвердження того, що документальне кіно може бути популярним, що можна заповнювати зали не тільки ігровими блокбастерами, але й розумним неігровим кіно. І черги біля входу в зали фестивалю практично на кожен фільм це наочно продемонстрували. Я, скажімо, через аншлаг не зміг потрапити на фільм «Дорослі», хоча це вже й був другий сеанс...

 

Чи не кожен фільм фестивалю так чи інакше вказував на найболючіші рани суспільства. І нам разом залишається їх лікувати.

 

Текст: Тамаз Аблотія

Фото: Docudays UA

XVI МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
22–30
березня 2019
Хіти повертаються! «Віддалений гавкіт собак» на фестивалі
Новини
Хіти повертаються! «Віддалений гавкіт собак» на фестивалі
Після буде можливість поспілкуватися з режисером
Новини
Глядацькі дні на фестивалі!
Новини
Глядацькі дні на фестивалі!
Новини
DOCU/PRO: додати в друзі?
Новини
DOCU/PRO: додати в друзі?
Індустрійна платформа на DOCUDAYS UA щоразу є майданчиком для зустрічей кінематографістів з усього світу
Новини
Фестивальні видання Docudays UA-2019
Новини
Фестивальні видання Docudays UA-2019
Докладно про всі фільми та програми цьогорічного Docudays UA. Скачуйте. Гортайте. Обирайте.
Новини
B2B Doc: продюсери зустрічають продюсерів під час фестивалю!
Новини
B2B Doc: продюсери зустрічають продюсерів під час фестивалю!
Новини
CURRENT TIME представляє: документальна історія про тренера інтуїтивн…
Новини
CURRENT TIME представляє: документальна історія про тренера інтуїтивного футболу
«Тренер» – спеціальний показ під час Docudays UA
Новини
Шість знакових стрічок видатного Олександра Коваля на Docudays UA
Новини
Шість знакових стрічок видатного Олександра Коваля на Docudays UA
Разом із Довженко-Центром презентуємо ретроспективу класика української документалістики!
Новини