У грудні Міжнародний кінофестиваль документального кіно Cinema Verite, який щорічно відбувається в Тегерані, запросив Docudays UA з презентацією. Скориставшись можливістю, програмна координаторка Ольга Бірзул зібрала спеціальну програму сучасних іранських документальних фільмів ІРАН. ОСОБИСТО. Зустрічайте три історії цьогоріч на фестивалі.
Сучасний іранський кінематограф формувався під тиском авторитарного уряду, що закріпився при владі після Ісламської революції 1979 року. Зйомки кіно в Ірані супроводжуються великою кількістю обмежень: у кадрі не можна демонструвати оголену натуру й сексуальну поведінку, усі жінки повинні обов'язково бути з покритою головою, критичні висловлювання щодо релігії неприпустимі. При цьому документаліст(к)и усюди залишаються документаліст(к)ами: місцеві режисер(к)и також торкаються некомфортних тем. Наприклад, на фестивалі Cinema Verite був показаний фільм, що розповідає про соціальну службу для жертв домашнього насильства. Завідувачка цієї організації цілими днями проводить роз'яснювальні роботи з потерпілими жінками, а в критичних моментах надає їм місце для тимчасового житла. Здебільшого вона чітко дає зрозуміти, що розлучення – крайній захід, або вичитує матір за те, що вона занадто рано віддала заміж свою дочку. Ніхто не висуває претензії до жорстоких традицій. Держава тут ні до чого. Усе вирішується в межах сім'ї, в особистому режимі.
В один із фестивальних днів іноземних гостей фестивалю Cinema Verite везуть до Музею кіно. Там ми дізнаємося, що серед іранських режисерів є жінки, а Джафару Панахі, попри заборону знімати кіно й залишати межі країни, відведена ціла стіна, де гордовито виставлені його престижні нагороди. Важлива деталь: щорічно іранські кінематографіст(к)и знімають кілька сотень фільмів. Зі зрозумілих причин серед них немає політичних картин: днями світ вразила новина про те, що іранська правозахисниця й борчиня проти примусового носіння жінками хіджабу Насрін Сотуде засуджена в Тегерані до 33 років в'язниці та 148 ударів батогом.
Утім за останні десятеліття іранські режисер(к)и досягли позамежного рівня іносказання й поетичної образності, а відомий кіно-художник Аббас Кіаростамі навіть вплинув на стиль низки знакових європейських кінематографістів. На жаль, режисер не встиг дозняти свій останній експериментальний фільм «24 кадри»: роботу над картиною завершив його син Ахмад. На Docudays UA відбудеться українська прем’єра цієї стрічки, що зірвала у Каннах овації.
Два інших фільми з цієї секції доповнюють один одного, як день і ніч, і дають об’ємну картину ролі жінки в ісламській державі. Різниця лише в тому, що головна героїня стрічки «Близькі» ніколи не покидала свою країну, а героїня ніжної, але гостросюжетної історії «У пошуках Фарідех» вперше в житті відвідала Іран.
І ще один приємний момент: обидва фільми на Docudays UA представлять їхні творці.
Чільне фото: «24 кадри» режисера Аббаса Кіаростамі
