Кінофестиваль у Салоніках: крізь обрії

10 квітня 2019

Традиційно у березні в Салоніках проходить фестиваль документального кіно. Цьогоріч він відбувається вже 21-й рік поспіль. Українська режисерка Поліна Мошенська ділиться у своєму блозі власними кінематографічними відкриттями.

 

Після завершення фестивалю небо над Грецією вкрили кольорові повітряні змії! Запускати змія – це як створювати документальне кіно. Адже це про свободу, захоплення та розширення горизонтів.

 

Девіз цьогорічного фестивалю: «Планета Земля: один світ, багато облич». Глобальні теми людей, природи та тварин у насичених подіями та показами програмах, таких, наприклад, як права людини, пам'ять та навколишнє середовище.

 

 

Для мене хороший фестиваль – це завжди про відкриття! Відкриття знайомого й незнайомого, і відбувається це таким способом, що розумієш – ти продовжуєш дивуватися.

 

 

Відкриття «Марселін. Жінка. Століття». Режисерка Корделіа Дворак створила чудовий фільм про одну тендітну та надзвичайно сильну жінку, життя якої сповнене кіно, трагедією, любов’ю, письмом, і всім цим з інтенсивністю цілого століття, з подіями та долями цілих країн та поколінь. Багато хто знає її чоловіка, Йоріса Івенса, але не знає, що більшість його пізніх фільмів він створив разом з Марселін. Як наголосила Корделія, створювати кіно у форматі жінка про жінку може бути правильним напрямком для важливих відкриттів.

 

 

Відкриття Густава Дойча. На фестивалі пройшла ретроспектива фільмів цього австрійського режисера, а також відкрита дискусія про кіно. Під час розмов мене особливо надихнули такі думки: «глядач так само спраглий до пригод, як і автор; і коли він бачить щось інше, своє, невідоме режисеру, це для останнього найкращий фідбек з можливих»; «режисер не створює документальне, ігрове, експериментальне, інше... він створює кіно, і може перетинати межі, виходити за них»; «інтерес до домашнього відео через його автентичність, воно не просто про особисте життя, а більше про історію(ї) людини й часу, у який воно було зняте»; «музика – міст між минулим та сучасним»; «фільм повинен дивувати, а режисер повинен бути відповідальним»; «фільм говорить сам за себе, довірся йому, фільм – це магія».

 

 

Відкриття знайомого контексту. В один день побувала на двох, на перший погляд, зовсім різних показах: «Зустрічаючи Горбачова» Вернера Герцога та «Тато – мамин брат» Вадима Ількова. У першому було знайоме обличчя лідера країни в неоднозначні часи «перестройки», у які проходило моє дитинство (і про яке є чимало спогадів), це була розмова, діалог зблизька; у другому – обличчя знайомих та друзів, яких добре знала багато років у Києві.

 

 

На обох показах було це типове невідворотнє відчуття, коли дивишся фільм, а там усе знайоме до болю. І це відчуття дає розуміння, що, звісно, існують універсальні теми, емоції, реакції та враження, але не знаючи певного контексту (як-от, наприклад, про те, як живуть у пострадянському просторі), можна не сприйняти фільм чи події в ньому. Радісно, що фестиваль оцінив стрічку «Тато – мамин брат», і вона отримала спеціальну відзнаку Mermaid Award! Також важливим для мене став показ фільму «Свідки Путіна» Віталія Манського, якому я особисто вдячна за те, що аудиторія в Салоніках і мої близькі змогли зрозуміти більше – про недавнє минуле та складне сьогодення моєї країни зокрема.

 

 

Висновок для мене напрошується один – найкраще, що може робити будь-яка аудиторія та глядач – це не фокусуватися так сильно на собі й просторі, у якому вони живуть, а розширювати фокус, перцепцію, відкривати контексти та мати емпатію.

 

Текст та фото: Поліна Мошенська

19 МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
25 – 
березня
3
квітня 2022
«Пароль: паляниця»: як відбулися покази українських фільмів у Великій…
Новини
30 червня 2022
«Пароль: паляниця»: як відбулися покази українських фільмів у Великій Британії
Новини
30 червня 2022
«Якщо ми зараз дивимося на себе новими очима, то це і є вирішальний е…
Інтерв'ю
27 червня 2022
«Якщо ми зараз дивимося на себе новими очима, то це і є вирішальний етап трансформації, що почалась в розірваному досвіді наших батьків»
Українські учасниці/-ки індустрійних подій Sheffield DocFest розповідають про проєкти та роботу над ними під час війни.
Інтерв'ю
27 червня 2022
«Час — привілей мирного життя». Українські учасниці індустрійних поді…
Інтерв'ю
24 червня 2022
«Час — привілей мирного життя». Українські учасниці індустрійних подій Sheffield DocFest розповідають про роботу над проєктами під час війни
Інтерв'ю
24 червня 2022
«Деколонізація старих ідеологічних конструктів та практик кіноіндустр…
Новини
22 червня 2022
«Деколонізація старих ідеологічних конструктів та практик кіноіндустрії». Дискусія в межах індустрійної секції Інституту документального кіно
Новини
22 червня 2022
Запускаємо сайт «Архіву війни»
Новини
20 червня 2022
Запускаємо сайт «Архіву війни»
Новини
20 червня 2022
Звіт за роботу ініціативи підтримки DOCU/HELP для документалістів/-ок…
Новини
09 червня 2022
Звіт за роботу ініціативи підтримки DOCU/HELP для документалістів/-ок за квітень та травень
Новини
09 червня 2022
Українські проєкти-учасники кіноринку MeetMarket @ Sheffield DocFest
Новини
08 червня 2022
Українські проєкти-учасники кіноринку MeetMarket @ Sheffield DocFest
Новини
08 червня 2022
Переможцем DOCU/УКРАЇНА-2022 став фільм «Плай» режисерки Єви Джишиашв…
Новини
06 червня 2022
Переможцем DOCU/УКРАЇНА-2022 став фільм «Плай» режисерки Єви Джишиашвілі
Новини
06 червня 2022