З 29 травня до 5 червня на онлайн-платформі для професійної аудиторії Festival Scope Pro можна буде переглянути документальні стрічки з програми національного конкурсу DOCU/УКРАЇНА Docudays UA-2022. Попри те що покази програми в Києві було перенесено у звʼязку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, фільми будуть доступні для професіоналів кіноіндустрії, кінокритиків та програмерів з усього світу в межах міжнародної кампанії з протидії російській військовій агресії.
На онлайн-платформі Festival Scope, кожен фільм супроводжуватиме авторський коментар кінокритикині Дарії Бадьйор, яка мала модерувати обговорення після фільмів під час нашого фестивалю в Києві. Ми ділимося короткими оглядами Дарії на фільми та запрошуємо іноземних друзів та подруг до перегляду стрічок.
«Нескінченність за Флоріаном», режисер Олексій Радинський
Сповнене нюансів спостереження головної теми довоєнного Києва — необмеженої влади забудовників. Радинський протиставляє проникливе життя архітектора, який спроєктував одну з найдивніших і найзнаковіших будівель у Києві, та капіталістичний цинізм, що руйнує самобутність міста. Філософія Флоріана Юрʼєва про смертність галактики, «прекрасний нуль», яким ми врешті закінчимо, людської недосконалості, що поглинає природу, — усе це контрастує зі впертістю бізнесмена, який надихається Дональдом Трампом, діючи сміховинно та небезпечно.
«Привоз», режисерка Єва Нейман
Єва Нейман відводить нас на сентиментальну прогулянку головним ринком Одеси — портового міста на півдні України. «Привоз» — наче місце повторюваного міфу: про нього згадують у піснях і книгах — це, справді, одне з сердець цього багатозначного простору зі складною історією. Нейман споглядає мешканців/-ок ринку зі співчуттям та емпатією: це загублені душі в людських, собачих чи котячих тілах. Оперний саундтрек — фрагменти «Шукачів перлів» Бізе — додає відчуття фатальності старому яскравому ринку «Привоз» у місті, яке обстрілює Росія під час повномасштабної війни проти України у 2022 році.
«Плай», режисерка Єва Джишиашвілі
Єва Джишиашвілі показує сімʼю, яка живе в горах і дотримується щоденних ритуалів. На перший погляд, це просте, тихе життя, не зачеплене зовнішнім світом. Однак відповідно до розгортання сюжету, ми бачимо, що дід був поранений під час війни на сході України, про яку весь час згадують за розмовами у родині. Найбільше вражає відчуття, що від військової агресії ніде сховатися, але кінцівка фільму дає нам невеликий проблиск надії.
«Між небом та горами», режисер Дмитро Грешко
Чотири парамедики у віддаленому гірському селі на початку пандемії COVID-19 ходять від хати до хати, від взяття замірів до діагнозів, від утомлених старших жінок до пʼяних чоловіків середнього віку. Грешко пильно спостерігає за ними на тлі зміни сезонів і свят — на хрестинах, весіллях та похоронах. Однак команда швидкої залишається такою ж самою, робить свою роботу, а отже слугує емоційним ядром цього калейдоскопу людських історій та трагедій. У супроводі народної музики, фільм «Між небом та горами» проявляє контраст між «традиційним» і стабільним, а також швидкими змінами, які може спричинити глобальна пандемія.
