21 листопада Мережа DOCU/CLUB і Музей Майдану провели в Українському Домі перегляд та обговорення документального фільму «Євромайдан SOS» режисера Сергія Лисенка. Ольга Бабчук, комунікаційна менеджерка проєкту, занотувала акценти події. 

Фільм є частиною документального альманаху «Енциклопедія Майдану», створеного ГО «Докудейз» у 2015 році. Він розповідає про ініціативу «Євромайдан SOS», яка під час Революції Гідності створила гарячу лінію для допомоги протестувальникам/-цям, документувала порушення прав людини під час акцій протесту, координувала юридичну підтримку постраждалих активістів/-ок Євромайдану. 

Глядацька зала Українського Дому була вщерть заповнена глядач(к)ами, учасниками/-цями подій Майдану, активіст(к)ами. Вони зібралися, щоб обговорити уроки й наслідки Майдану, нагадати про зміни, що сталися в країні після Революції Гідності, і про ті вимоги протестувальників/-ць, які ще й досі не виконані. 

Модераторка зустрічі Марія Цип’ящук, правозахисниця та керівниця кіноклубу Docudays UA «Права людини крізь об’єктив», попросила учасників/-ць обговорення поділитися власним досвідом участі в Євромайдані й осмислити роль подій Революції Гідності у формуванні нашого громадянського суспільства.

Марія Томак, керівниця департаменту Кримської платформи в структурі Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, приєдналася до ініціативи «Євромайдан SOS» із першого дня її роботи. Вона фіксувала порушення прав людини під час акцій протесту в столиці, після закінчення Майдану поїхала до Криму, а наприкінці весни 2014 року — працювала в Донецьку. За її спостереженнями, у той час активні громадян(к)и не відчували підтримки держави, бо державні інституції були знівельовані й фактично не функціонували. На її думку, це ускладнювало захист наших територій від агресора. Перезавантаження державних інституцій було одним із головних завдань для влади країни. А одним із найсуттєвіших результатів Майдану став прихід громадських активістів/-ок на державну службу.

«У 2014 році я б навіть не могла подумати, що стану держслужбовицею, але прийшла працювати до Представництва Президента України в Автономній республіці Крим разом із Тамілою Ташевою — громадською активісткою, яка була співзасновницею Крим SOS. Маю відчуття, що в моїй роботі нічого не змінилося. Я працюю з громадськими активістами над захистом прав людини в Криму, як працювала і до державної служби, — сказала Марія Томак. — Країні потрібні в державних установах громадські активісти з їхнім умінням створювати сміливі проєкти, ефективно організовувати роботу, залучати людей і комунікувати з суспільством для досягнення мети. Цей досвід і вміння необхідні також для спілкування з нашими зовнішніми партнерами, адже з кожним роком нам все важче “тримати фокус” на темі окупованих територій. Але ми маємо це робити, щоб ні в кого не виникало спокуси спонукати нас “віддати” Крим і Донбас путіну».

На ще одному важливому результаті Майдану наголосив Віталій Селик, співзасновник волонтерської ініціативи «Сміливі відновлювати»: «Люди, які у 2012–14 роках стояли у протестах, після закінчення Майдану активно включилися в розбудову країни за новими, демократичними принципами. Завдяки їхній активності й підтримці ми маємо успіхи в реалізації кількох важливих реформ: медичної, освітньої, реформи поліції. Так, нам не все вдалося, але країна за останні 10 років відчутно змінилася».

Віталій Селик під час Революції Гідності волонтерив на гарячій лінії «Євромайдан SOS» і загалом, за його словами, «робив усе, що скажуть». На його думку, цей досвід майданівської взаємопідтримки допоміг нам вистояти після початку повномасштабного вторгнення росії: «На Майдані ми зрозуміли, що в розв’язанні складних проблем не треба покладатися тільки на державу, бо ми самі і є держава. Навесні 2022 року ми з друзями створили волонтерську організацію “Сміливі відновлювати” — відбудовуємо зруйновані школи, дитячі садочки, приватні будинки. Оця потреба допомагати одне одному народилася на Майдані. А відчуття, що нас багато, дає силу та підтримку у важкі часи». 

Ще одна учасниця дискусії, громадська активістка і засновниця платформи «Є-мова» Анастасія Розлуцька працювала у «Євромайдан SOS» у різних напрямах: координувала гарячу лінію, організовувала волонтерів/-ок, їздила в суди, спілкувалася з родичами загиблих активістів/-ок. А паралельно не полишала розбудови «Безкоштовних курсів української мови» — ініціативи, започаткованої перед Революцією Гідності. Волонтери та волонтерки «Безкоштовних курсів» навчали української мови людей у всій країні та, звичайно, на Майдані. Саме там українська мова, нарешті, почала поступово відвойовувати свої позиції  — звісно, за допомогою активістів/-ок.

«Після Майдану мова залишилася для мене головною темою. Ми об’єднали різні організації мовного спрямування у громадянську спільноту “Мова об’єднує”: її учасники доклали максимальних зусиль для прийняття закону “Про мову”,  — розповіла Анастасія Розлуцька.  — Зараз ми маємо нові завдання: треба створювати можливості для активного використання мови. Нам потрібні курси, навчальні проєкти, культурні платформи та інституції, які допоможуть вивчати українську і вводити її в активний вжиток не лише українцями, а й іноземцями, бо запит на вивчення мови зараз  — дуже великий».

Про запит суспільства на справедливе судочинство говорив у своєму виступі медіаюрист, координатор правової допомоги Майдану, Дмитро Гузій: «Після Майдану суспільство вимагало люстрації усіх суддів. Це зрозуміла вимога, але як юрист я не знаю випадків у світовій практиці, коли можна було б одномоментно замінити всіх суддів — та ще й у час фактичного колапсу державних інституцій. У розпочатій судовій реформі нам багато що не вдалося. А це означає, що треба продовжувати боротися: Майдан триває і досі».

У «Євромайдан SOS» Дмитро Гузій координував надання юридичної допомоги постраждалим: «Адвокати Майдану і вдень, і вночі визволяли заарештованих “Беркутом” протестувальників. Ми робили все, щоб зібрати доказову базу для належного розгляду справ у суді. Маю сказати, що багато з цих справ закінчилися в судах покаранням винних, тобто це не було даремно». 

Обговорення фільму не залишило глядачів/-ок байдужими. Учасники/-ці показу долучилися до жвавої, а часом і гострої дискусії. Один із постраждалих на Майдані представників/-ць говорив, що, відзначаючи перемоги Майдану, ми маємо говорити й про його поразки. Адже за кілька місяців близько трьох сотень справ Майдану буде назавжди закрито через вичерпання строку давності, а зібрана доказова база — може бути втрачена.

Інша учасниця заходу у своєму виступі наголошувала, що влада й досі не завжди дослухається до громадян/-ок та часто не реагує на їхні звернення, навіть якщо вони стосуються болючих питань. 

Анастасія Розлуцька нагадала, що громадянське суспільство має залишатися наполегливим у своїх вимогах і щодо контролю влади. Активні громадян(к)и мають об’єднуватися, писати звернення, складати петиції, проводити кампанії й «дотискати» владу у питаннях реалізації реформ, необхідних для розвитку суспільства. Адже Майдан показав, що цей спосіб запровадження змін залишається ефективним для України.

Фото: Богдан Пошивайло для maidanmuseum.org

__________

Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.

Думки, висновки чи рекомендації, висловлені під час зустрічі, належать її учасникам/-цям і не обов'язково відбивають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за  зміст дискусії  несуть винятково її учасники/-ці.