Сексуальне насильство над дітьми в інтернеті може проявлятися по-різному, починаючи від небажаних розмов на інтимні теми чи пропозицій близькості, надсилання незнайомцями відвертих фото/відео та прохань поділитися своїми, до поширення таких матеріалів, погроз або шантажу з метою подальших сексуальних дій чи експлуатації, у тому числі, наживо.

Наскільки ця проблема близька окремо взятій сім’ї чи громаді? Що робити, якщо є підозра, що це могло статися з вашою дитиною, або якщо ви побачили контент зі сценами сексуального насилля над дітьми у мережі? Чи розслідуються такі злочини і хто відповідальний за протидію?

Ці та інші питання обговорювали 23 жовтня на всеукраїнській онлайн-дискусії в межахінформаційної кампанії «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей», — спільної ініціативи ГО «Докудейз» та ВГО «Магнолія», — під час 21 Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Сексуальне насильство над дітьми в інтернеті — це проблема, що торкнулася без винятку всіх країн. Згідно з останнім дослідженням Глобального інституту безпеки дітей Childlight Единбурзького університету, постраждалими від дій зловмисників щороку стають понад 300 млн дітей, а це — кожна 8 дитина у світі. Вражає кількість чоловіків, які визнали, що вчиняли насилля над дітьми онлайн ґабо хотіли би вчинити його фізично, якби знали, що це залишиться в таємниці — 11% у США, 7% у Великобританії.

За даними міжнародної асоціації INHOPE, — мережі гарячих ліній, що на сьогодні об’єднує 54 країни, — у  2020 році в Україні почав стрімко зростати хостинг матеріалів сексуального насилля над дітьми — за два роки зріс майже у шість разів. І станом на кінець 2022 за кількістю розміщених в інтернеті відповідних матеріалів ми посідали 5 місце у світі.

Олексій Сидоренко, керівник напряму протидії насильству над дітьми ВГО «Магнолія».

«Основними причинами тоді називали дешеві хостинг-послуги, слабкий контроль за інтернет-платформами і, звісно ж, недостатню регуляцію. Не останню роль відіграла й повномасштабна війна. — каже Олексій Сидоренко, керівник напряму протидії насильству над дітьми ВГО “Магнолія”. — Однак, хочу сказати, що останні два роки наша країна не стояла на місці та зробила значні кроки для подолання цієї проблеми». 

На початку 2024 Україна долучилася до INHOPE і запустила гарячу лінію stopcrime.ua. Це портал, створений «Магнолією», куди можна повідомити про вчинення будь-якого злочину над дитиною, в тому числі сексуального насильства в інтернеті — для цього достатньо лише надіслати посилання на підозрілі матеріали (анонімно). 

«За 8 місяців роботи платформи наші аналітики/-ні встигли проаналізувати 2029 повідомлень, із них у 742 було підтверджено наявність шкідливого контенту — вони були передані до департаменту кіберполіції України для подальшого блокування та розслідування злочинів, а також переадресовані до інших країн-членів асоціації, де хостилися шкідливі матеріали, та їхніх правоохоронних органів. Якщо аналізувати усі вище вказані цифри, ми розуміємо, що проблема, зокрема для України, дуже актуальна. І тутзаклик єдиний: не бути байдужими і повідомляти, якщо натрапили на такий контент в мережі», — продовжує Олексій.

Мар’яна Гевко, психологиня, експертка МГО «Міжнародний центр розвитку і лідерства» та проєктна менеджерка Мережі DOCU/CLUB.

Власне, що ми маємо на увазі, коли говоримо про матеріали сексуального насилля над дітьми? Мар’яна Гевко, — психологиня центру захисту та соціально-психологічної підтримки у процесі правосуддя дітей, які постраждали або стали свідками насильства, за моделлю «Барнахус», експертка МГО «Міжнародний центр розвитку і лідерства» та проєктна менеджерка Мережі DOCU/CLUB, — пояснила, що мова йде про реальні, а також згенеровані штучно фото й відео будь-яких дій сексуального характеру за участі дитини або в її присутності. Саме ж поняття сексуального насилля онлайн також має свою специфіку.

«Будь-які дії інтимного характеру стосовно дитини — це насилля, тому що це завжди дисбаланс сил і діти насправді на таке не дають згоди. Коли доросла людина шляхом встановлення довірливих стосунків, шляхом маніпуляцій, погроз, шантажу досягає певних цілей, які приносять психологічну або й фізичну шкоду дитині, — це насильство, — пояснює експертка. — Дорослі не мають права і не повинні просто так спілкуватися з дитиною на інтимні теми (якщо це не просвіта, якщо спілкується не педагог/-иня, який/-а має відповідну освіту й кваліфікацію). Ніхто не має права просити дитину надіслати фото або відео оголених частин тіла, “скидати” дитині відео чи фото сексуального характеру. Тим часом діти можуть взагалі не усвідомлювати, що з ними відбувається, навіть заперечувати, що це було насилля. Зловмисники можуть казати, що “вони не опирались” і так відбувається нормалізація таких дій дорослих і їх поширення далі. У колах неосвічених людей частим є аргумент: дитина сама винна, для чого погоджувалася на це дивитися.

Ще одна ілюзія — “з моєю дитиною такого точно не трапиться”, “в нашій громаді такого точно бути не може”. На жаль, потенційно це може статися з будь-якою дитиною, незалежно від того, наскільки добре вона вихована або обізнана щодо можливих небезпек. Існує дуже багато психологічних причин, чому діти потрапляють на гачок зловмисників, — каже Мар’яна. 

Мар’яна Гевко зазначила, що насправді ми навіть не здогадуємося, скільки дітей переживають подібний досвід, адже більшість із них про це не говорять, а відповідні індикатори є малопомітними. 

Сексуальне насильство можливе як щодо дівчаток, так і щодо хлопчиків. І з останніми ситуація складніша: вони ще рідше ідентифікують це як насилля та комусь розповідають. Окремий аспект — сексуальне насильство в інтернеті, здійснене дітьми одне щодо одного. 

«Коли нам стає відомо про факти насильства щодо неповнолітнього/-ої, ми зобов’язані звернутися до поліції та пояснити необхідність цього дитині. Найкраще це робити через лінію “102”, — ділиться досвідом психологиня. — Нині Україна рухається в напрямі реалізації європейських стандартів правосуддя, дружнього до дитини, і захисту дітей в процесі правосуддя. Відповідно всі справи щодо дітей, які потерпіли або стали свідками насильства, внесені до ЄРДР, розслідуються з посиленою увагою, чого не було ще два роки тому. Є випадки, коли відкривають справи заново. Тому шанси захистити наших дітей є достатньо великими. Важливо їм вірити, реагувати і повідомляти — це основне», — підсумувала Мар’яна Гевко.

Юрій Чумак, правозахисник, регіональний координатор Мандрівного фестивалю Docudays UA у Харківській та Черкаській областях.

«Проблема полягає зокрема в тому, що вже минула майже чверть ХІХ століття, а в Україні досі немає ні уроків статевого виховання, ні сексуальної освіти, — каже Юрій Чумак, правозахисник, регіональний координатор Мандрівного фестивалю Docudays UA у Харківській та Черкаській областях. — Діти ознайомлюються з темою сексу з інтернету, порносайтів або від таких же дітей, як і вони. Про це не говорять у школі, більшість батьків не говорять про це зі своїми дітьми і тому не дивно, що діти також нічого не розповідають батькам, бо вони не бачать у них людей, яким можна це довірити і до кого можна звернутися за порадою».

За словами Юрія Чумака, цьогорічний Мандрівний фестиваль має дуже хороший інструмент — документальну стрічку «У сітях» (реж. Барбора Халупова, Віт Клусак), де три дорослі акторки задля експерименту вдають із себе дванадцятирічних дівчат і в спеціально створених копіях своїх дитячих кімнат під запис кінокамер спілкуються з різними чоловіками, які самі знаходять їх і наполегливо знайомляться. Покази цього фільму та обговорення з експерт(к)ами допоможуть відкрити й донести проблему сексуального насильства над дітьми в інтернеті до батьків, освітян і всіх, хто працює з дітьми. Напередодні дискусії учасники та учасниці також мали можливість переглянути фільм онлайн. 

До кінця листопада правозахисні заходи, присвячені темі інформаційної кампанії «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей», відбудуться в багатьох регіонах, де побуває фестиваль, а далі продовжаться у кіноклубах Docudays UA, яких нині вже більше 450. 



Ольга Бабчук, модераторка дискусії, комунікаційна менеджерка Мережі DOCU/CLUB.

«І Мандрівний фестиваль, і мережа DOCU/CLUB намагаються створити середовище безпеки і прийняття, де можна ділитися своїми думками, де можна говорити про важливе, не боятися бути засудженим і отримати допомогу, — додає Ольга Бабчук, модераторка дискусії, комунікаційна менеджерка мережі Кіноклубів Docudays UA. — Я думаю, що наша велика всеукраїнська спільнота підштовхне суспільство до того, щоб ми нарешті почали долати проблему сексуального насильства в інтернеті. Бо що є важливішим, ніж наші діти, їхнє щасливе життя і майбутнє?»

Наші спікери та спікерки поділилися такою кількістю важливої інформації, що важко вмістити в текст. Тож дивіться розмову повністю на сторінці Мандрівного у фейсбуці: 

Занотовуйте, осмислюйте, вчіться говорити з дітьми та чути їх.

Нагадаємо, що 21 Мандрівний Docudays UA подорожуватиме Україною до 30 листопада у комбінованому форматі — офлайн та онлайн — із показами кращих фільмів із програми титульного фестивалю, правозахисними дискусіями, «живими бібліотеками», спецподіями, а також заходами інформаційної кампанії щодо протидії сексуальному насильству над дітьми в мережі з демонстрацією стрічки «У сітях».

Слідкуйте за анонсами Мандрівного на сайті й сторінці у фейсбуці, а також приходьте на фестиваль, щоб дивитися талановите документальне кіно й говорити про важливе.

21 Мандрівний Docudays UA відбувається за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства Королівства Нідерландів в Україні та International Media Support.

Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть виключно її автор(к)и.