Розповідаємо про нову програму документального кіно для і про підлітків, яка буде показана в партнерстві з чотирма європейськими кінофестивалями. Авторка матеріалу – директорка Програмного департаменту Docudays UA Юлія Коваленко. 

Цьогоріч у нас дебютує особлива ініціатива Docs4Teens. Це добірка коротких метрів, створена у партнерстві з Краківським кінофестивалем, Festival Dei Popoli, FIPADOC та Docudays UA, – разом ми утворюємо однойменну міжнародну мережу Docs4Teens. Наш фестиваль став членом цього об′єднання у 2021 році, а реалізувати відповідне програмне розширення ми планували ще у 2022-му. Але через повномасштабну війну Росії проти України лише зараз змогли повернутися до цієї чудової співпраці.

Підліткова аудиторія, напевно, одна з найвибагливіших, але разом із тим – найбільш відкрита до нових досвідів. Тож у Docs4Teens ми передусім об′єднуємо наші зусилля в пошуку креативних документальних фільмів, що можуть зацікавити юну аудиторію від 12 років у кожній із країн фестивалів-учасників мережі: крім України, це Польща, Італія, Португалія і Франція. Впродовж року ми з нашими іноземними колегами переглядаємо фільми, обмінюємося ідеями, дискутуємо й наприкінці цього процесу – спільно формуємо кінодобірку, яку потім і показуємо в наших програмах. 

Кадр із фільму «Остання пісня з Кабула»

Таким чином ми по-своєму створюємо спільний європейський простір документального кіно для і про підлітків. Тож, сподіваюся, фільми, які потрапили до цьогорічної добірки Docs4Teens, зможуть стати певними містками між українськими тинейджерами та їхніми однолітками з інших європейських країн. Упродовж попередніх років мені пощастило побувати на показах картин із цієї секції на фестивалях наших іноземних колег – щоразу вони ставали місцем щирого діалогу між юною аудиторією та кіно.

Кадр із фільму «Фатме»

Короткометражні фільми цьогорічної добірки Docs4Teens об′єднує головним чином прагнення їхніх героїв і героїнь до свободи – свободи займатися улюбленою справою, бути собою, свободи самореалізовуватися. Від дівчинки, що попри всі соціальні обмеження та стереотипи хоче стати найсильнішою («Фатме» Діали Аль-Хіндаві), до учениць музичної школи в Кабулі, які не полишають своєї любові до музики попри всі потрясіння в країні («Остання пісня з Кабула» Кевіна Макдональда та Рухі Хамід). Від ісландських підлітків, що подорожують містом аби рятувати заблукалих пташок («Пухлик» Джессіки Бішопп), до групи людей, що раз на рік збираються у віддаленому від міста лісі, аби зануритися у мистецтво («Карнавал» Жюстін Мартен). Але важливою умовою цієї свободи щоразу стає емпатія. 

Кадр із фільму «Пухлик»

Чільне фото: кадр із фільму «Карнавал»

22 Docudays UA відбувається за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду «Відродження». Думки, висновки чи рекомендації не обов'язково відповідають поглядам Європейського союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.