23-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA відбувся в Києві з 5 по 12 червня. Покази, події та виставка проходили в кінотеатрі «Жовтень» (вул. Костянтинівська, 26), KINO42 (вул. Костянтинівська, 11Б), Театрі на Лівому Березі (Броварський проспект, 25), а також в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE. Ексклюзивно після закриття фестивалю на відвідувачів та відвідувачок чекав глядацький день 12 червня: ми повторно показали стрічки-переможниці конкурсних програм та фестивальні хіти.
Цьогоріч під час фестивалю ми осмислювали магістральну тему «Прості конструкції». Попри виклики війни, яка триває, нам вдалося об’єднатися та втілити ініціативи, покликані до діалогу між правозахисниками/-ицями, дієв(и)цями культури, військовослужбов(и)цями й громадськими активіст(к)ами. Ми започаткували нову фестивальну нагороду в пам’ять про нашого друга та захисника України, режисера монтажу Віктора Ониська. Анонсували інформаційну кампанію «Бути присутніми» — про те, як не втратити зв’язок із людьми, які залишаються в окупації. І врешті-решт усі разом долучилися до сильного колективного досвіду — перегляду документального кіно й обговорення прав людини.
«Документальне кіно — це про пам’ять, історію, майбутнє і те, як ми можемо не забувати хороше, складне або болюче. Я можу пишатися тим, що пережила разом із вами страшні місяці цієї зими, і з огляду на це, мені здається, що тема цьогорічного фестивалю “Прості конструкції” — це блискуча ідея, яка уособлює в собі так багато важливого й цінного. Я знаю, як дратує, коли вам, українцям, говорять, що ви стійкі, але повірте мені, ви є справжнім втіленням того, що це слово означає. Ваша неймовірна витривалість і вміння проявляти інновації, бути творчими в момент труднощів, бути солідарними, підтримувати одне одного, формувати нові дружби — це вражає. Я захоплююся тим, що навіть у ці складні часи українці та українки знаходять у собі сили для творчості і можуть нею насолоджуватися».
Катаріна Матернова, Посолка Європейського Союзу в Україні
Церемонія відкриття фестивалю. Фото: Сергій Хандусенко
Між безсонними ночами, коли ворог обстрілював Київ та руйнував наші культурні інституції, у співтворенні цьогорічного фестивалю взяли участь 1 023 невтомні й небайдужі людини: це 168 учасників/-иць заходів та запрошених гостей, 105 спікерів/-ок, 164 партнер(к)и, 178 гостей та учасників/-иць індустрійної платформи, 28 регіональних координаторів/-ок Мандрівного фестивалю, 41 модератор і модераторка кіноклубів Мережі DOCU/CLUB та фестивальна команда, до складу якої увійшло 220 людей, а також 119 волонтерів/-ок (офлайн та онлайн) віком від 14 до 47 років, які працювали на всіх майданчиках фестивалю. Уперше за історію фестивалю в нас волонтерила ціла родина!
В Україну, подолавши складний шлях, приїхали гості з Німеччини, Литви, Данії, Франції, Швейцарії, Чехії, Угорщини, Польщі, Ірландії, Нідерландів, Великої Британії, Італії та Румунії. Серед іноземних членів і членкинь журі цього року були: Томаш Поштулка, Еніко Гюреско, Рохан Беррі Крікмар, Анна Лазар та Пітер Померанцев. Також від складу експертів/-ок платформи DOCU/PRO долучилися наживо Ізабель Аррате Фернандес, Бріджид ОʼШі, Олександра Захарченко, Алессандро Глопплеро, Полін Тран Ван Лю, Мікаель Опструп, Рохан Беррі Крікмар, Клаудіо Г’юз, Александр Маріонно, Еніко Гюреско, Тіяна Джукіч, Сюзанн Надаль, Емілі Бюже, Петар Митрич, Ганка Кастеліцова, Барбара Вурм, Штефані Фухс.
«Моя подорож із фестивалю додому минула добре, але тепер мені важко повністю “заземлитися” в цій іншій реальності. Невгамовна енергія моєї чотирирічної дитини дуже допомагає. Я читав про останні обстріли Києва й відчуваю неспокій, співпереживаю на іншому рівні. Я провів чудовий тиждень завдяки всім вам і сподіваюся, що так чи інакше ще повернуся».
Клаудіо Г’юз, експерт шоукейсу RAW DOC, данський режисер монтажу та учасник Rough Cut Service
У формуванні кінопрограми фестивалю брали участь: 4 члени і членкині Відбіркової ради: Дар’я Аверченко, Роман Бондарчук, Юлія Коваленко, Геннадій Кофман; 2 програмер(к)и: Ольга Сидорушкіна, Олег Мельничук; 6 адвайзерів/-ок:Яна Ріманн, Сергій Ксаверов, Тетяна Кононенко, Саша Калініченко, Серафіма Мельничук, Ігор Кромф; 16 волонтерів/-ок преселекції: Анастасія Ніббе, Маргаріта Островская, Катерина-Даніела Гульбицька, Єва Зур’ян, Ірина Давіденко, Фаїна Жолобак, Олена Зашко, Вікторія Іванова, Яна Дудко, Віра Карпінська, Анна Броварна, Марина Долга, Дарина Судачек, Ліліана Філіпчук, Ірина Поповіченко, Єва Сахно.
Усього ми видали 253 фестивальні абонементи і 9 379 квитків для глядачів та глядачок, у тому числі пільгових — для студентів/-ок, школярів/-ок, військових, членів сімей загиблих або зниклих безвісті, людей з інвалідністю, пенсіонерів/-ок та людей зі статусом ВПО. Наш фестивальний розклад зручно було дивитися в застосунку ArtWizard, а на сайті docudays.ua його побачило загалом 51 619 людей за весь період фестивалю! Наша акредитаційна служба невтомно видавала бейджі, пакувала сувенірні торбинки з подарунками від наших партнерів Lush та DeLaMark, друкованим фестивальним гідом і фірмовим мерчем. 
Пресбрифінг в укритті. Фото: Євгеній Завгородній
За час фестивалю ми партнерились зі 13 всеукраїнськими та іноземними ЗМІ. Для підготовки матеріалів, оглядів, текстів і статей про фестиваль акредитувалися 117 медійників та медійниць. Прості конструкції цього року вийшли цікаві, тож ми вперше проводили пресбрифінг у день відкриття фестивалю в укритті. Спільно з 23 нашими амбасадорами та амбасадорками ми випустили 13 тематичних кінопідбірок, аби залучити нових глядачів та глядачок. Ще десяток рекомендацій були опубліковані у сторіз. Активно відмічаючи інстаграм-сторінку docudays_ua й демонструючи фото ваших простих конструкцій (яких назбиралося понад 200!), наша онлайн-спільнота збільшилася на 1 329 підписників/-иць у соцмережах.
«Я працюю журналістом і висвітлюю події фестивалю для видання “Український тиждень”, тому приходжу сюди щодня й намагаюся відвідати якомога більше фільмів та заходів. Я відчуваю гордість за вашу роботу і ваші цінності. Мене вражає масштаб та кількість тем, з якими ви працюєте. Звісно, війна залишається надзвичайно важливим фокусом, але водночас фестиваль не зводить весь порядок денний лише до цього. Особливо цінним для мене є те, що Docudays UA залишається відкритим до різних культур і досвідів з усього світу. Ви підтримуєте діалог із міжнародною спільнотою, демонструєте різноманіття поглядів, і це викликає в мене щиру повагу».
Лорен Шам-Масар, письменник та журналіст
Лекція за участі Пітера Померанцева. Фото: Сергій Хандусенко
Правозахисна програма RIGHTS NOW! цьогоріч тривала 6 днів, події починалися о 10:00 і завершувалися після 20-ї: 6 «кав із правозахисниками/-ицями», 5 вечірніх дискусій, 6 спецподій, 5 секцій «живих бібліотек» і 6 заходів Лекторію — нового формату, для якого ми спорудили open air простір близ кінотеатру «Жовтень». Загалом — 28 подій, до співтворення яких долучилося 11 партнерських громадських організацій, проєктів та інституцій, 107 спікерів/-ок і модераторів/-ок, а також наживо 1 185 відвідувачів і відвідувачок.
«Цього року я вперше на Docudays UA, мене запросила директорка Правозахисного департаменту Анастасія Багаліка в ролі спікерки й мені було дуже приємно, що за моєю діяльністю слідкують та цінують її. На дискусії ми обговорили все, що стосується захисту прав як військових, так і цивільних — це дуже важлива тема в нашому суспільстві. Чим більше ми про це говоримо, тим більше міжнародних партнерів знають про нас. Цей захід та фестиваль як майданчик для мене цінні тим, що тут хочуть почути реальну думку, що відбувається на місцях, як то кажуть, в полях, а не кабінетах».
Наталя Ліщишена, військова юристка, ветеранка, правозахисниця
Показ програми Архіву Війни. Фото: Валерія Ландар
На 23 Docudays UA команда Архіву Війни представила позаконкурсну програму «АРХІВ ВІЙНИ: ФРАГМЕНТИ ОПОРУ», до якої відібрала 9 фільмів, знятих такими військовими підрозділами: «Омега», 39-й ОБрМП, батальйон «Гроза», 4-й батальйон «Сила Свободи» бригади «Рубіж», 36-та окрема бригада морської піхоти ВМС України, бригада «Буревій» НГУ та об’єднання «Культурні сили». У межах програми відбулося 6 показів та 2 дискусії спільно з RIGHTS NOW!, на які завітало сумарно понад 500 відвідувачів та відвідувачок. Гості фестивалю долучилися до презентації інструменту Missing People, розробленого командою Архіву для ефективного пошуку зниклих безвісти за допомогою зіставлення даних із відкритих джерел, інформації від громадських організацій та уповноважених державних органів. На іншому заході обговорили, як зібрані, збережені та верифіковані матеріали з архівів можуть сприяти майбутнім процесам правосуддя. Спецподією від команди Архіву Війни стала премʼєра фільму «Свідки. Місце народження», показ супроводжувався дискусією про досвід пологів під час війни.
«Піднімаючи тему опору російській агресії, кінофестиваль вносить здоровенний внесок, просто велетенський, у боротьбу за права людини. Я великий фанат Docudays UA. Я ходжу на фестиваль із 2014 року — із тих часів, коли в мене в думках навіть не було ще ідеї стати режисером. Можна навіть сказати, що Docudays UA — це один із моїх вчителів, тому що найкращі фільми у своєму житті я побачив саме тут».
Володимир Сидько, режисер та сценарист, автор стрічки «Механіка війни»
Перформанс Radio Live. Фото: Ганна Путиліна
Мистецька міждисциплінарна програма цьогоріч фокусувалася на практиках чутливості, переосмислення й солідарності. Події DOCU/СИНТЕЗ включали дві добірки рухомого зображення «Її лінза» (від фільмів і відеоарту до анімації) з феміністичною оптикою від українських і британських авторок, тематичні дискусії, а також прем’єру в Україні документального перформансу Radio Live, що збирає голоси з усього світу для розмови про досвід війни. Покази та дискусійну частину програми відвідали близько 200 глядачів/-ок. Вистава, що відбулася у стінах Театру на Лівому Березі, за два дні зібрала сумарно 160 глядачів та глядачок.
«Для мене Docudys UA — це свято документального кіно. Я просто дуже давно приходжу сюди і щоразу в різний спосіб. Я і призи виготовляла свого часу, і кіно показували ми на минулому фестивалі з Наталкою Дяченко. Я і як глядачка з 2012-го року ходжу, ще коли все проходило в Домі кіно. Я не бачу таких фільмів у такій концентрації. І це справді можливість побачити світ чужими очима, через якусь нову лінзу, через інакший фокус».
Жанна Кадирова, художниця
Конференція Мережі DOCU/CLUB. Фото: Олесь Мінов
Напередодні відкриття фестивалю команда Мережі DOCU/CLUB за підтримки Міністерства освіти і науки України провела брифінг для освітян/-ок «Документальне кіно в освіті: нові можливості для шкіл та університетів», присвячений інтеграції документального кіно в сучасний освітній процес. А згодом конференцію, на яку приїхали 41 модератор і модераторка кіноклубів Docudays UA з усієї України.
У межах майстерні DOCU/КЛАС ми провели 5 панельних дискусій на актуальні для української кіноспільноти теми. У подіях взяли участь 22 спікер(к)и: досвідчені кінопрофесіонал(к)и, куратор(к)и та культурні менеджер(к)и, до яких долучилося 145 слухачів та слухачок.
«Заразом Docudays UA — це важливе місце репрезентації і для міжнародних, і для українських, і молодих кінорежисерів/-ок, продюсерів/-ок і професіоналів/-ок всього кіно. Це можливість поміркувати про низку надзвичайно важливих речей і трошечки випасти з практик виживання. Ми зараз маємо досить непростий модус повсякденного життя, і тому думати разом про якісь глибші й складніші речі, як-от “прості конструкції”, виявляється сильною опорою».
Анастасія Платонова, культурна критикиня та редакторка
Консультація з експертом DOCU/ПРО. Фото: Євгеній Завгородній
Загалом цього року індустрійну акредитацію DOCU/ПРО отримали 178 кіноробів/-ок. На них чекали 14 заходів: майстеркласи з копродукції, фінансового менеджменту проєктів, роботи над заявками до фондів, організації промокампаній, а також роботи з героями в документальному кіно та багато іншого від іноземних та українських професіоналів/-ок. Загалом заходи DOCU/ПРО, як онлайн, так і наживо, відвідали 493 людини. Також цьогоріч вже утретє відбулася програма RAW DOС, створена для кінематографістів/-ок, які працюють над проєктами своїх фільмів і хочуть провести тестовий показ експерт(к)ам міжнародної індустрії та отримати професійний відгук. Під час закритих показів учасники/-иці мали змогу поспілкуватися з потенційними партнер(к)ами, з-поміж яких представники/-иці європейських суспільних мовників, сейлз-агентів і фестивалів.
«Я була нещодавно на Каннському фестивалі, і порівняно з ним Docudays UA відчувається як щось таке родинне, де тебе чекають, де кожна людина дійсно важлива — кожен глядач та глядачка. Тут на Docudays я відчуваю, що дізнаюсь більше про світ і про себе».
Анна Броварна, студентка-режисерка
Розвиваючи проєкт DOCU/ТАБІР, цьогоріч ми організували майстерню для підлітків під кураторством режисерки, членкині журі конкурсів DOCU/КОРОТКО та DOCU/УКРАЇНА Ольги Журби. У рамках програми відбулося 13 занять: лекції з історії, теорії та етики документального кіно, практичні завдання, перегляд фільмів цьогорічної програми, а також майстеркласи від режисерів/-ок і операторів/-ок. До майстерні долучилося 15 учасників і учасниць, які впродовж 7 днів створили спільний фільм на тему «Інтерв’ю як спосіб навчитися слухати й розвивати емпатію».
Фестивальні нагороди. Фото: Сергій Хандусенко
На церемонії нагородження ми вручили 5 головних призів і 5 спеціальних відзнак, а також: премію імені Андрія Матросова, першого продюсера фестивалю, від команди Docudays UA, започатковану у 2010 році на знак пам’яті про друга й соратника; нагороди студентського журі та глядацьких симпатій; і вперше — премію пам’яті Віктора Ониська за найкращий монтаж українського фільму. Цьогорічний партнер фестивалю провідний європейський суспільний мовник ARTE надав грошову підтримку для 4-х нагород та разом із фестивалем започаткував премію для молодих продюсерів/-ок. Також вдруге ми відзначили 4-ма партнерськими нагородами проєкти шоукейсу RAW DOC у межах платформи DOCU/ПРО.
10 739 світлин зробила фотослужба фестивалю, до складу якої увійшли: Сергій Хандусенко, Валерія Ландар, Олесь Мінов, Андрій Цикота, Євген Котенко, Анастасія Мантач, Ганна Путиліна, Євгеній Завгородній та Катя Акварельна. А наш флікер з усіма зробленими світлинами за короткий період фестивалю проглянули 529 172 рази!
Атмосфера фестивалю. Фото: Валерія Ландар
Ми представили на 23 Docudays UA 82 стрічки з 4 материків та 36 країн — від Еквадору до Кабо-Верде. У програмі було 33 українські фільми: 12 національних прем’єр і 8 світових. В онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE ми показали 20 стрічок — 707 разів наші глядачі/-ки переглянули онлайн-добірку платформи, 13 онлайн-релізів мали адаптовані (описові) субтитри та звукоопис і були доступні для людей із порушенням зору.
«Коли цвітуть каштани і коли проходить фестиваль Docudays UA — ось два періоди в році, коли, на мій погляд, їхати з Києва — вар’ятство. Уже другий рік поспіль радо відгукуюсь на запрошення фестивалю долучитися до перегляду стрічки зі звукописом. Тобто це по суті слухання кіно: одягаєте маску, вмикаєте спеціальний мобільний застосунок, який синхронізується з тим, що на екрані, і ось у вашій уяві — власне кіно. Уява тут норм так має попрацювати, тому це не той досвід, де ви йдете в кіно з попкорном, аби відпочити. Працювати з уявою — одна зі штук, яку дуже люблю».
Анна Яблучна, шеф-редакторка Ukraїner
Фестивальний показ. Фото: Анастасія Мантач
Спільно з партнерами Фундацією «03:00» ми залучили 15 лідерів/-ок думок до поширення інформації про доступне кіно на фестивалі. Разом із ними взяли участь у нашому експерименті та подивилися фільм із заплющеними очима понад 250 людей — аби потім описати свій досвід та розповісти про важливість створення доступного кіно та його розвитку. На сторінках амбасадорів/-ок ми охопили майже 200 000 людей, які тепер знають, що доступні формати — це просто одні зі способів перегляду кіно, які допомагають нам нормалізувати цей досвід на культурних подіях. Окрім цього, під час фестивалю ми продовжували залучати переклад жестовою мовою для дискусій та надавали опцію супроводу «Пішли зі мною», завдяки якій люди з порушенням зору змогли комфортно дістатися до локацій і пересуватися ними.
«Я дуже вдячна Docudays UA за можливість того, що тепер люди з порушеннями зору також можуть бути дотичними до кіно, до фестивалю. І що це не просто нішева історія для зрячих людей, а вона охоплює всіх — і це круто!»
Ксеня Швець, стендаперка, гідеса Музею у темряві «03:00»
Ми проводили глядацьке опитування, в якому взяли участь 363 людини: 97,8% опитаних висловили зацікавленість у тому, щоб відвідувати покази документального кіно про права людини знову, 98,1% відзначили, що почувалися в безпеці на фестивалі.
«Враховуючи особливості проведення фестивалю, як до нього підходять, з якою турботою до людей і до їхніх прав... я думаю, що якби я дізналась про нього і не була дотична до кіно, я би все одно взяла участь. Завдяки Docudays UA я спілкуюсь із людьми, чую різні думки. І це розширює світогляд і можливість висловитись. От якраз спілкування — це найкраще для мене, що є на фестивалі».
Юлія Данильчук, операторка
Ми вдячні Силам Оборони України за змогу продовжувати робити фестиваль в умовах війни. Підрахунок підсумків 23 Docudays UA ще триває, проте нам надзвичайно приємно завершувати цей перелік простих конструкцій новиною про те, що разом ми змогли зібрати 351 225 тисяч гривень для спільної ініціативи з фондами «Гуркіт» та «Свої»! Незабаром ці кошти будуть використані на евакуаційний транспорт та на лікування поранених. Детальний звіт БФ «Гуркіт» ми опублікуємо згодом на нашому сайті та в соцмережах. 
Команда 23 Docudays UA. Фото: Валерія Ландар
Після коротких канікул ми почнемо планувати 23-й Мандрівний Docudays UA та 24-й Docudays UA 2027. Але для шанувальників та шанувальниць документального кіно про права людини дух фестивалю залишатиметься поряд протягом цілого року у формі подкастів на Youtube, Apple Podcasts та Spotify. Ми записали серію розмов із командою Docudays UA та друзями фестивалю серед знакових культурних локацій Києва, запрошуємо слідкувати за новими випусками й зберігати зв’язок!
Коментарі збирали та записували: Марфа Бігдаш, Софія Шелест, Вероніка Татарова, Ганна Аксьонова, Ксенія Опря.
23 Docudays UA відбувся за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні, Державного агентства України з питань кіно. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу чи урядів цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.
