Вільний демократичний світ, до якого Україна так довго прагнула, сьогодні стикається з серйозними викликами — правила більше не здаються непорушними, а цінності дедалі частіше потребують захисту. Як сучасні кризи змінюють баланс сил? Що світові може дати Україна та її досвід боротьби за свободу? 

Зберегли на DOCUSPACE запис дискусії «Рідкісні ресурси демократії: як відстояти вільний світ?» за участі філософа, письменника і публіциста, президента Українського ПЕН Володимира Єрмоленка та журналіста, правозахисника, громадського діяча, ветерана з досвідом полону Максима Буткевича, яку ми на початку березня провели спільно з Українським ПЕН. Модерувала подію журналістка, документалістка і телеведуча Мирослава Барчук. Публікуємо також конспект із найважливішими тезами.

Дивіться повний запис розмови у вільному доступі в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE за посиланням.

Володимир Єрмоленко: Для українців дуже важливо розуміти, що зараз відбувається кардинальна революція: більше немає того світу, до якого ми маємо пристати, як до точки гравітації. Натомість цей так званий вільний світ дедалі більше пристає до нас. Ті сили — великі держави, які мали би стабілізувати світ, — стають джерелами його розхитування. І в цій ситуації ключове — зберігати точку гравітації в собі й самим ставати нею. 

Мирослава Барчук: Напередодні мені наснився сон про те, що на нашу подію зареєструвався Дональд Трамп, але нюанс у тому, що він хоче сидіти в президії. І я подумала — яка точна метафора для нашої розмови: як говорити про цінності та демократію, коли в «президії світу» кажуть: «У вас немає карт»? Як обстоювати їх, коли все вирішується так цинічно, коли вже не знаємо, хто носій цих цінностей, хто належить до вільного світу, а хто — наш ворог?

Максим Буткевич: Наша війна ведеться не за території чи владу, а за цінності, і ми показуємо, що вони справді мають значення, що потрібно їх не лише проголошувати, а й захищати. Важливо усвідомлювати і утримувати відчуття, що ми поділяємо ці цінності з дуже багатьма народами — передусім у Європі, але далеко не винятково, а тому, захищаючи їх, ми фактично захищаємо цінності людей у багатьох країнах світу. Втім, відлік іде саме від нас. Я бачу, що все більше людей за кордоном це розуміють — і з’являється інша солідарність: не з жертвою, а з союзником, відчуття, що ми в одному човні, що це наша спільна історія.

Володимир Єрмоленко: Найпоширеніші емоції серед наших друзів у західному, європейському світі — це розгубленість, страх, відчуття безсилля. І велика місія України — нагадати, що вільний світ — сильний. Не варто боятися цього слова. Сила не означає насильство — вона означає вплив, авторитет, здатність діяти.

За останні десятиліття світ ототожнив добро з жертвою — коли ти не захищаєшся, коли тебе кидають у в’язницю, коли тебе бомблять. А добро, яке вміє захищатися, викликає сумнів. І цей синдром нам потрібно долати, передусім власним прикладом — почавши реконцептуалізацію того, що називаємо «вільним світом».

Володимир Єрмоленко: Єдиний ефективний спосіб протистояти тираніям — це союзи менших країн, федерації, які поєднують внутрішню силу республіки із зовнішньою силою великої політичної спільноти. Саме за такою логікою частково був побудований Європейський Союз — як альтернативний варіант між імперією і маленькою національною країною, яку легко розчавити. І ця ідея може і має розвиватися далі — можливо, в нових конфігураціях і союзах. Це складний процес, але це наш єдиний шанс вистояти. 

Максим Буткевич: Війна — це майже завжди найгірший час для демократії. Вона неминуче приносить обмеження на цілу низку прав і свобод, які вважаються фундаментальними, але не є непорушуваними. Водночас Україні за чотири роки якимось чином вдалося стримати дуже багато обмежень. У нас не відбулося таких радикальних кроків, на які я, скажімо, очікував, поки був у полоні, і я був приємно здивований, коли побачив, що про проблеми говорять відкрито і це має наслідки. Це принципово важливо зберегти, інакше ми ризикуємо втратити засади самого опору — ми перетворимося на «маленьку Росію», що протистоятиме «великій». Так, а навіщо?

Володимир Єрмоленко: Одне з важливих відчуттів українців сьогодні — це відчуття крихкості. Ми розуміємо, що життя крихке, наша країна крихка і їх потрібно захищати в будь-який спосіб. Розуміємо, що свобода — це рідкісна річ і за неї треба боротися. Натомість Західна Європа вихована на ідеї профіциту — надлишку благ, свободи, соціального захисту, демократії. І усвідомлення їхньої крихкості стає для багатьох болючим: з’являється відчуття зворотного відліку й того, що завтра буде гірше. Це відчуття дуже деструктивне і, здається, у наших колег воно виникає частіше, ніж у нас — навіть попри війну і реальні втрати. По суті, Росія намагається нав’язати його, руйнуючи інфраструктуру та енергетику, занурюючи в емоцію постійних втрат. Але якщо ми піддамося цій емоції — ми посиплемося. Тому нам дуже важливо проти цієї емоції вистояти.

Автор фото: Стас Карташов

Подія відбулася за фінансової підтримки Європейського Союзу та Посольства Швеції в Україні.