Історія людей, які знайшли більше, ніж втратили під тиском непростого сьогодення.

Немісцевому легко загубитися серед гір. Тут ніби зупиняється годинник і кожна дрібниця набуває нового змісту. Розмірений ритм повсякдення родини Малковичів демонструє загальнолюдський досвід безперервності буття. Вони існують у згоді з середовищем, і головне — в гармонії з собою. Життя тече, немов гірська річка. Усі підводні камені, пороги й перепони ця сім’я сприймає як належне, як неминуче, як щось тимчасове у вимірі вічності. Традиція, релігія, культура, війна й мир, побут та виховання дітей складаються в універсальну мозаїку людського щастя і страждань. У центрі сюжету — подружжя, що мешкає в селі, захованому серед Карпатських гір. Ганна і Дмитро одружені вже понад 30 років. Захищаючи незалежність України, Дмитро втратив ногу. З того часу життя родини змінилось. На плечі Ганусі ліг тягар важкого сільського життя. Їхня донька, незважаючи на вищу освіту, мусить їхати до Польщі на заробітки, лишаючи двох своїх дітей на бабусю й дідуся. Діти підростають і починають розмірковувати на дорослі теми війни та миру, робити свої висновки, які вражають щирістю та глибиною. Цим фільмом режисерка передає поезію, приховану в повсякденному житті, сповненому тяжкої праці й персональної жертви.