Час експозиції – це час життя об’єкта в кадрі. І в цьому сенсі будь-яка фотографія – не лише двомірна графічна композиція, вона також має третій – часовий вимір, часову глибину. Є носієм, сховищем часу. А отже, пам’яті… Пам’яті чиєї?.. Обличчя, предмета, пейзажу, що лишились на знімку?.. Самого фотографа?.. Обираючи фотографію за матеріал фільму, темою якого є пам’ять, ми неминуче опиняємось у лабіринті «чужих» та своїх спогадів, «чужого» і свого часу… І в пошуках виходу самі стаємо частиною цього лабіринту і матеріалом власного фільму.
Олександр Балагура народився 1960 року в Любомлі. Закінчив історичний факультет Київського державного університету. У 1989—1998 роках працював як режисер Української студії хронікально-документальних фільмів та телевізійних проектів. З 1998 року мешкає в Італії з дружиною і трьома дітьми. Незалежний режисер, автор близько 20-ти документальних фільмів – учасників міжнародних кінофестивалів у Києві, Парижі, Турині, Торонто, Тампере, Флоренції, Тальякоццо та ін. Перша самостійна робота «Нашим братам і сестрам» (1990) здобула гран-прі на фестивалі у Флоренції.
Нашим братам і сестрам (1990), Крила метелика (2008), Час життя об’єкта в кадрі (2012)
