Один рік буднів кількох родин із Мінамісоми, що в 20 кілометрах від аварійної АЕС «Фукушіма-1». Після стількох зусиль ліквідаторів, наукової невизначеності, вагань можновладців – кому вірити? Лишатися? Їхати звідси? Кожна родина ухвалює такі рішення на самоті. Режисер оповідає про наслідки аварії, аби нащадки пам’ятали про них. Але нині над атомною електростанцією знову нависла загроза. Валізи спаковано й каністри з пальним готові на випадок, якщо доведеться тікати якнайшвидше від цунамі чи землетрусу.
Ален де Альо народився в Брюсселі. Дипломований хімік (Університетський коледж Лондона) і кінорежисер (Вищий національний інститут екранних мистецтв Валлонії і Брюсселя). З 1981 року Ален де Альо – фотограф, автор репортажів з Афганістану й Лівану. 1983 року він був відзначений Професійною премією фотографів. Із 1987 по 1998 рік він зняв велику кількість рекламних робіт і промислових фільмів. Його документальні фільми присвячені здебільшого проблемам ядерної фізики.
(вибране): Сліпий індієць (1982), «Ні» в значенні «так» (1986), Ці смішні бельгійці зі своїм дивним кіно (1990), Не плач, Жермене (2000), Чорнобиль назавжди (2011), Вітаємо на Фукушімі (2013)
