Вантажне судно перетинає океан. Гіпнотичний ритм його руху – це музичний супровід життя машини, яка пожирає своїх працівників: старі моряки зникають в автоматизованому і безликому шумі 21 століття. Можливо, цей корабель, що лише покірно пливе за течією, і є останнім представником виду, що зникає, – оснащених рухомими та невпинними двигунами.
Мауро Ерсе народився 1976 року в Барселоні. Закінчив інженерний факультет Політехнічного університету Каталонії та факультет образотворчого мистецтва Університету Барселони, після чого вступив до кіношколи у Сан-Антоніо-де-лос-Банос (Куба) та Кіношколи імені Луї Люм’єра (Франція). Відтоді він працює оператором-постановником, часом – сценаристом. Він встиг долучитись до створення більш ніж 20 художніх та документальних фільмів. Деякі з них були номіновані та нагороджені на визначних міжнародних фестивалях. «Найменший вперед» – перший фільм, над яким він працював як режисер.
Найменший вперед (2015)
