«Я хочу показати світ, який може зринути лише якщо не гнатися за конкретною темою, якщо утримуватись від безцільно винесених нетривких суджень. Пошуки, нічим не спрямовані, хіба лише власними цікавістю та інтуїцією», – розкаував Міхаель Ґлавоґґер. Більш ніж за два роки після раптової смерті режисера у квітні 2014 року його спіавторка Моніка Віллі завершує фільм, матеріал для якого збирався протягом 4 місяців та 19 днів на Балканах, в Італії та Африці.
Світова прем’єра фільму відбулася на цьогорічному Берлінському міжнародному кінофестивалі
Міхаель Ґлавоґґер – режисер, сценарист, оператор. Його роботи в кожній з цих ролей представлені широким діапазоном виконання. Нещодавні твори Міхаеля Ґлавоґґера варіюються від літературної адаптації «Таткова гра» (2009), химерних комедій «Слимаки» (2004) та «Найкращий контакт» (2009) до есеїстичних документальних фільмів: «Меґаполіси» (2009) та «Смерть робітника» (2004). Він був схильний не лише до творчого різноманіття в межах кінематографічних форм і жанрів, але й проявляв гнучкість у межах кіно, фотографії та письма. Він помер у 2014 році, знімаючи «Без назви» в Ліберії.
Вибране: Смерть робітника (2004), Слимаки (2004), Найкращий контакт (2009), Таткова гра (2009), Меґаполіси (2009), Слава повії (2011), Собор культури (2014).
Моніка Віллі народилася в Іннсбруку (Австрія) у 1968 році. Режисерка монтажу, яка співпрацювала з режисерами Міхаелем Ґлавоґґером та Міхаелем Ганеке. Її монтажна робота була відзначена Austrian Film Award за фільм «Мертві і живі» (реж. Барбара Альберт), та Filmplus Editing Award за роботу над фільмами «Біла стрічка» і «Спасибі за бомбардування» (реж. Барбара Едер). «Без назви» –перша стрічка, в якій вона виступила співрежисеркою.
Вибране: Без назви (2017)
