Три фільми спеціальної програми північноєвропейської документалістики – це монументальне полотно про робітників, історія взаємодій з «природніми стихіями» у житті людини та казка про шлях від ув'язнення за подружню зраду до свободи.

Про пильну увагу до чужинця у добірці «DOC НА КРИЖИНІ» розповідає програмна координаторка Вікторія Лещенко.

Був якось такий шведський фільм, про який я швидко забула б, якби не один епізод. Швед помер у своїй квартирі. І лише трупний запах через кілька місяців послав у світ сигнал про те, що час виламати двері. Його квитанції оплачувалися через автоматичне списання коштів із банківського рахунку. Цікаво, але факт смерті у Швеції – це надто особиста справа, допоки твої рахунки сплачені. Парадоксально, права людини – державний пріоритет. Як можна розтопити цей лід? У казці Андерсена – коробкою сірників. У північноєвропейській документалістиці останніх років – пильною увагою до чужинця. Усі три фільми програми саме про те, як розморозити тендітні залишки людини.

«Сестри по камері» Німи Сарвестані (Швеція)

Знаково, найгучніші шведські імена в документалістиці останніх років саме за іммігрантами. Німа Сарвестані – іранський швед, понад двадцять років живе й працює в Стокгольмі в плідному тандемі зі своєю дружиною. «Сестри по камері» – нова сторінка із життя героїні попереднього фільму «Бурки за ґратами заборонені» («No Burqas Behind Bars»). В Афганістані подружня зрада карається строком у в'язниці. Відсидівши, жінки змушені ховатися від родичів, які можуть їх убити. Новий док фіксує переміщення молодої жінки до Швеції одразу після виходу з в'язниці. Рідко кому так щастить, як їй. Дбайлива сім'я режисера відкриває казковий світ, де, нарешті, можна відчути п'янку свободу. Свобода виявляється важчою, ніж ув’язнення. До усвідомлення цього фільм згустить у собі всі можливі жанри: від докудрами до чистого саспенсу.

«Не розморожувати» Гульди Рос Ґуднадоттір (Ісландія)

Придивіться. Справжні чоловіки нарешті заслужено помічені. Мінус тридцять градусів. У порту Рейк'явіка щодня розвантажуються тонни морожених продуктів руками польських іммігрантів. Буденний факт, якби не арт-дослідження, що переросло в монументальне полотно про робітників. Без зайвої поетизації й політизації – перед вами невідомий досі їдцям морепродуктів світ. А після – розмова з ісландською режисеркою та мисткинею Гульдою Рос Ґуднадоттір.

«Природа мого серця» Яакко Рууска (Фінляндія)

Якщо шведи і ісландці занурюються в іммігрантський світ, то фіни – у дику природу, яка, з одного боку – душевна терапія, з іншого – вічний виклик. Існує безліч варіантів взаємодії з «природніми стихіями» у житті, про які ви точно не знали. А дізнавшись – захочете спробувати й зможете розпитати. Міжнародну прем'єру стрічки режисер Яакко Рууска представлятиме особисто.

Розклад показів усіх фільмів незабаром з'явиться на сайті. Уже зараз ви маєте можливість придбати фестивальний абонемент за спеціальною ціною.

На фото кадр з фільму «Природа мого серця» Яакко Рууска (Фінляндія)