«ПОВАЖНА РІВНІСТЬ» – одна із шести спеціальних програм Docudays UA. Щоб розхитати стереотипи, яких повно в нашому суспільстві, нинішнього фестивалю, ми хочемо поглянути на найпоширеніші нерівності з різних ракурсів. І у цій програмі говоритимемо про те, що означає лік років у межах одного життя, однієї родини й усього світу. Адже «крихкість» теми, насправді, стосується лише стереотипів, які ми вибудовуємо навколо віку. Про програму розповідає Вікторія Лещенко.
Більш-менш подоланий у західних сусідів (особливо у північно-західних), в Україні ейджизм залишається проблематичним полем на рівні з гомофобією та сексизмом. Радянське «молодым у нас везде дорога, а старикам почет» буквально відображає нашу дійсність, адже вік не просто має значення, він стає вироком. Дискримінаційна установка стосовно літніх людей в Україні (а такими, умовно кажучи, вважають на сьогодні всіх, кому сягає за 45), призводить і до деформації «молодого» населення. Коли «старість» асоціюється з «непотрібністю» та неможливістю реалізувати себе в суспільстві, той самий принцип з радянської спадщини «живи пока молодой» стає імперативним: у перші 30 років свого життя людина намагається вмістити усе. Не дбаючи про своє здоров’я, освіту та проводячи весь час на роботі, людина стає жертвою швидкого вигорання. На противагу цьому, парадоксальним чином іншою істотною проблемою українського суспільства лишається герантократія, коли керівні посади фактично не може обійняти «молода» людина.
Ці три фільми не є безпосередніми ілюстраціями щодо тих чи інших казусів і не є мануалом з різновидів ейджизму, проте дають легкий поштовх для важкої розмови, яка тільки-но розпочинається в нашому суспільстві.
«Майже небеса» (найкращий документальний фільм за версією British Independent Film Awards (BIFA) – історія про той самий «ніжний вік», коли потреба першого працевлаштування неочікувано змушує йти в найнесподіваніші місця, як, наприклад, бюро ритуальних послуг.
Фаворит кінофестивалю в Гетерборзі «Ліда» – важлива історія українського дому для літніх людей, що надає унікальну можливіть поглянути на українське сьогодення, очима данської режисерки Анни Еборн (уже раніше була на Docudays UA зі стрічкою Pine Ridge). Мешканці цього дому, розташованого в східній Україні, – нащадки переселених шведів ще у 18 ст., які досі пам'ятають старовинний шведський діалект.
«Ґвендолін» – фільм-портрет чарівної британки австрійського походження (цілком можливо, таке життя було б і в Ліди, якби вона опинилась на історичній батьківщині), яка незламно протистоїть не лише віку, а й непростій хворобі завдяки пауерліфтингу та прекрасній харизмі.
Ані на мить не вагайтеся. Ставте запитання. Приходьте на покази. Для глядачів цієї програми вік більше не має значення.
Чільне фото: кадр з фільму «Ґвендолін»
