До новорічних свят для шанувальників та шанувальниць фестивалю ми підготували ще один подарунок. Ми створити настінний календар, де зібрали найбільш виразні фестивальні образи за 17 років існування Docudays UA. Із календарем кожен місяць 2021 року ховатиме згадку про улюблений фестиваль документального кіно.
«Дивлячись на фестивальні образи, можна подорожувати в часі: мідні м’яті труби дитячого ансамблю “Діксі ленд”, який виступав у нас на відкритті у 2010-му і якому ми допомогли тоді зробити ремонт і купити нові інструменти. Картонні міліціянти — опудала з 2013-го. Тоді вони ще виглядали зловісними, але вже було зрозуміло, що всередині порожньо. Палаюче серце в руці з 2014-го — року коктейлів Молотова, втечі Януковича, сповненого люті, запалу, надій та ентузіазму. Танк, з дула якого світить кінопроєктор. У 2015 ми говорили про вплив медіа та пропаганди на перебіг війни на Сході України. Тоді ще траплялись люди, які не вірили у присутність російських танків на нашій території. Олімпійські гіпноведмедики з 2016-го: фестиваль “Крізь ілюзії”, де ми прощались зі старими утопіями й шукали перспективні нові», — зазначає Роман Бондарчук, артдиректор Docudays UA.
У 2017 році образ тигреняти, складений із пластикового сміття, промовляв до нас: «Людино, схаменися!». Тоді ми говорили про захист довкілля та як це пов’язано з нашим повсякденням, щоденними практиками. Про спроби консолідації з природою, де людина визнає себе її частиною, а не підкорювачем. Багатоповерхові лабіринти у 2018 році натякали, що з питанням рівності в українському суспільстві не все так просто. Того року ми зверталися до дискримінації вразливих груп — як її системного, так і особистісного виміру.
Віжуал 2019 року з Excel-артом Олексія Сая занурював нас у глибини цифрового світу, в якого, зрештою, ми всі вже давно трохи в полоні. Питання приватності, інтернет-цензури, кібербулінгу та інформаційних воєн, але водночас ширший доступ до знання, можливість онлайн-розслідувань — це те, що привносить у наше життя глобалізований світ технологій. У 2020 році юнацькі авантюризм та зухвалість підтримували нас у першій спробі провести Docudays UA онлайн у часи пандемії. Адже саме цьогоріч тема фестивалю стосувалась викликів дорослішання та прав дітей.
«За цими ілюстраціями, колажами й фотографіями можна вчити історію країни останніх років. А можна просто пригадувати себе зразка тих років і свій кінодосвід на фестивалі. Для нас це важлива ретроспекція, яка мотивує тримати високу планку. Втілювати найактуальніші теми у художні образи, кіно, дискусії та обговорення. Шукати й знаходити рішення. Продукувати візії майбутнього. Зростати інтелектуально й емоційно. Покращувати реальність навколо себе», — додає Роман Бондарчук.
У створенні образів протягом років ми вдячні Варварі Перехрест, Марині Дикусі, Дар’ї Подольцевій, Дар’ї Аверченко, Роману Бондарчуку, Олексію Саю, Вадиму Ількову.
>> Придбати календар та підтримати фестиваль можна в нашій крамниці.
