22 червня запрошуємо на онлайн-показ фільму «Безсмертний» та розмову з режисеркою стрічки Ксенією Охапкіною та журналісткою Наталею Гуменюк. Подія відбувається спільно з Регіональним офісом Фонду ім. Фрідріха Еберта «Діалог Східна Європа».
Програма
19:00 – 22:00 – фільм «Безсмертний» відкритий для перегляду на DOCU/SPACE. Стрічка буде доступною онлайн на території України та таких країн: Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Молдова, Росія, Німеччина.
20:00 – 21:00 – дискусія за участю Ксенії Охапкіної та Наталі Гуменюк. Онлайн-трансляцію дискусії можна буде подивитися англійською на Facebook-сторінці Docudays UA та із синхронним перекладом на російську на Youtube-каналі фестивалю.
Про подію
8 травня цього року світ відзначав 75-ту річницю капітуляції нацистської Німеччини. У Радянському Союзі ця подія посіла особливе місце в пантеоні головних державних свят, щоправда, не одразу, а через 20 років після завершення Другої світової війни та наступного дня. Саме з 9 травня 1965 р. бере початок традиція відзначання Дня великої перемоги з набором численних офіційних масових ритуалів: військовими парадами, демонстраціями, покладаннями вінків, перформенсами в школах і дитячих садках. Протягом років Радянський Союз сконструював доволі своєрідну традицію історичної пам’яті, яка ґрунтувалась на офіційній версії тлумачення військових дій на території СРСР як Великої Вітчизняної війни і значною мірою відрізнялась від традиції пам’яті про Другу світову війну, яка сформувалась у Західній Європі. У радянській традиції пам’яті про війну не знайшлося місця для жертв Голокосту, вивезених до Німеччини примусових робітників, військовополонених та насильно депортованих. Натомість на першому місці вшановувалась виняткова військова потужність, економічна й ідеологічна перевага над ворогом та героїчна боротьба.
Радянський наратив Великої перемоги пережив розпад Радянського Союзу й продовжує своє існування в тій чи тій модифікованій формі в національній культурі пам’яті різних колишніх республік СРСР. Якщо в Росії і Білорусі він став одним із фундаментальних стовпів формування нової національної ідентичності, то в інших сусідніх країнах за останні 10 років він дедалі частіше потрапляє у центр критичних суспільних дискусій. Особливо в Україні, Грузії та Молдові, на території яких залишаються не вирішеними конфлікти, розв’язані за прямою чи опосередкованою участю Росії. Так, попри великий хронологічний розрив між подіями 75-літньої давнини і сучасністю, сформовані у радянські часи символізм і риторика Великої Вітчизняної війни активно використовуються псевдореспубліками у війні на сході України, проводячи історичні паралелі й постійно відтворюючи досвід незавершеності тієї війни.
Однак якогось послідовного транскордонного діалогу щодо переосмислення пам’яті про Другу світову війну й наслідків її впливу на внутрішні та зовнішні події серед країн Східного партнерства не ведеться. Саме тому ми хочемо підтримати такий діалог і показом фільму «Безсмертний» ініціювати дискусію про комеморативні практики.
