Людмила Гусейнова – активістка та громадська діячка з Донеччини, правозахисниця, колишня цивільна заручниця, яка провела у ворожому полоні понад три роки за проукраїнську позицію.
Від початку бойових дій на Сході у 2014, жителька окупованого Новоазовська на Донеччині допомагала переселенцям і переселенкам. Згодом – дітям із неевакуйованого інтернату в Приморському, який розпустили росіяни. Регулярно возила з підконтрольної Україні території одяг, взуття та українські книжки. Також допомагала українським захисникам, які тоді боронили Маріуполь. Під час однієї з зустрічей в Маріуполі отримала в подяку прапор України з написом «Патріотам Новоазовська» і підписами бійців батальйону «Львів». Цей прапор змогла провезти на окуповану територію і сховати у своєму місті. Він досі там. У жовтні 2019 бойовики затримали Людмилу на роботі та звинуватили у «шпигунстві, екстремізмі, тероризмі та закликах до повалення державної влади “ДНР”» за доносами знайомих. Спочатку утримували в сумнозвісній катівні – таємній в’язниці «Ізоляція», потім – у донецькому СІЗО. Загалом жінка пережила три роки і 13 днів полону.
17 жовтня 2022 Людмилу Гусейнову повернули в межах «жіночого обміну». Відтоді вона опікується питаннями звільнення цивільних полонених, які опинилися поза дією міжнародного гуманітарного права, а також захисту прав постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Працювала директоркою з комунікацій профільної громадської організації SEMA Україна, є її членкинею. Від грудня 2024 ініціювала та очолила ГО «Нумо, сестри!», покликану об’єднувати та підтримувати жінок, які постраждали під час війни.
У 2021 Людмилі Гусейновій заочно присудили Національну правозахисну премію, яку вона отримала вже після повернення з полону.
