Після вторгнення Росії в Україну художниця та режисерка Аліна Максименко опиняється на самоті в Ірпені, відновлюючись після операції, з ногою в гіпсі. Місто під обстрілом, воно стає дедалі більш відрізаним від світу. Їй із котом ледве вдається врятуватися з однією з останніх груп евакуйованих. Вона добирається до сусіднього села, де застрягли її батьки – Тетяна й Анатолій.
Спершу сімʼя намагалася підтримувати щось на зразок нормального життя посеред бойових дій, що дедалі загострювалися. Тетяна далі викладала музику онлайн, Анатолій піклувався про своїх численних котів і домашніх улюбленців сусідів, які виїхали, а Аліна документувала їхнє життя та події довкола. Однак із наближенням фронту камера Аліни почала вловлювати наростання напруги й натягнутості в стосунках, коли сімʼя опинилася перед дилемою, що розриває серця: залишитися чи евакуюватися?
Як рефлексія над непевною реальністю війни, що триває в Україні, цей кінощоденник боротьби родини Максименків за виживання оприявнює глибокий вплив конфлікту на життя простих людей. Через заворожливе переплітання візуальної оповіді та звукової імпровізації на ударних інструментах фільм досліджує теми дому, вимушеного переміщення, стійкості та сталих сімейних звʼязків перед лицем жорстоких руйнувань війни.
Аліна Максименко – режисерка, сценаристка, операторка та художниця, яка народилася в Києві. Із 1985 до 1988 року навчалася в Художній школі ім. Т. Г. Шевченка, закінчила Київську державну академію декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука. Крім того, вона закінчила Інститут радіомовлення та преси за спеціальністю «Режисура документального кіно» в майстерні Сергія Буковського, а також програму DOK PRO Школи Вайди.
