Відкриє цьогорічний Docudays UA стрічка «Санаторій» Гара О'Рурка. Завершуватиме фестивальні покази «Агент щастя» режисера Аруна Бхаттараї та режисерки Доротті Зурбо. Вибір фільмів та їхні сенси коментує Геннадій Кофман, член правління ГО «Докудейз» і Відбіркової ради, продюсер.
У занедбаний провінційний санаторій приїжджають відвідувачі та відвідувачки на омолоджувальні грязьові процедури й електрошокову терапію. Незважаючи на явний комічний початок фільму, пам’ятаю розпач у перші хвилини. Що це: вдала стилізація під радянське рекламне кіно про курорти чи зверхній стьоб західного режисера щодо екзотичних для нього реалій? Якби я, волею долі та професії, не був знайомий з існуванням таких закладів не тільки у віддаленій провінції, а й в декількох кілометрах від Києва – ніколи б не повірив, що ця загубленість у часі не є авторською вигадкою. Візуальна мова та стиль фільму дозволяють немов пірнути у портал часу. Років так на п’ятдесят.
Повнометражний дебют ірландського режисера Гара О'Рурка «Санаторій» протягом одного сезону спостерігає за життям славнозвісного курорту «Куяльник», який працює у передмісті Одеси. Режисер разом з оператором Денисом Мельником стежать за помірним життям мешканців, знайомлять нас з історіями пацієнтів/-ок і персоналу санаторію, який розташований в гігантському комплексі 70-х років.
«Тоді як війна [яку розпочала росія] луною розноситься лаймово-зеленими коридорами санаторію «Куяльник» – і пацієнт(к)и, і персонал шукають здоров'я, щастя та любові», – зазначається в синопсисі фільму.
Усе є в цьому фільмі: смуток, біль, гумор і любов. «Санаторій» стає вражаючим кінематографічним дослідженням української стійкості, зізнанням у любові до України й українського народу.
Варто відзначити, що фільм розвиває давнє захоплення режисера Україною. Його перший короткометражний фільм «Качалка» (2019) був про київський спортзал просто неба «Качалка», який описують як «найхардкорніший спортзал у світі». А оператор Денис Мельник сьогодні є одним із провідних операторів України, який однаково успішно працює в документальному й ігровому кіно. Навіть у цьогорічній програмі фестивалю є декілька фільмів, що були зняті камерою Дениса. Зокрема, «Мілітантропос», світова прем’єра якого відбулася на цьогорічному Каннському кінофестивалі.
Але якщо пацієнт(к)и і персонал курорту шукають щастя, уряд Бутану вимірює прогрес саме за валовим національним щастям.
«Агент щастя» Аруна Бхаттараї та Доротті Зурбо розповідає про людей, які подорожують від дверей до дверей, подібно до переписувачів населення, збираючи дані для урядового опитування про рівень щастя. Ставлять вони загалом 148 запитань.
Один із багатьох агентів, які працюють на уряд Бутану, – Амбер. Він досліджує різноманітні форми задоволення у домогосподарствах та способах життя. Водночас уже декілька десятків років герой веде власну боротьбу за щастя. Як представник непальської меншини він не є громадянином і не може навіть одружитися. Цей зворушливий фільм пропонує унікальний погляд на екзотичний Бутан і, спостерігаючи за життям звичайних людей, торкається питань, які дуже близькі й зрозумілі кожному та кожній з нас.
22 Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду «Відродження». Думки, висновки чи рекомендації не обов'язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.
