Безкомпромісно незалежна 90-річна Аґата Бок живе сама на фермі, що віддавна належить її родині. Попри проблеми зі здоров’ям, вона невтомно працює на городі, вирощуючи насіння різних сортів, які вивели й передавали з покоління в покоління її предки. Аґата власноруч засіває й збирає врожай на розлогих полях кавунів, квасолі, квітів, трав і овочів — усе із застосуванням традиційних методів. Жінка не має ні автомобіля, ні мобільного телефону, ні водогону, ні навіть справного стаціонарного зв’язку, і її медитативні заняття й щоденні звичаї разюче контрастують зі скаженим ритмом сучасного життя. Створений із особливою увагою до сенсорно-чутливих глядачів, цей фільм — немов острівець (майже постійного) спокою посеред хаотичного світу.

Фільм знімався повністю жіночою командою, зокрема режисеркою Амалі Аткінс і операторкою Рейн Верметт, упродовж шести років на 16-міліметрову плівку, із використанням пружинної камери Bolex і студійної Arri SR2, що дозволяє передати відчутну рукотворність як самого кінематографу, так і тактильного світу Аґати. Її сірий сторічний будинок різко контрастує зі спалахами насичених кольорів і фактур усередині. Цей дім, який зовсім не змінився з 1950-х років, є живим архівом минулої епохи, вкоріненим у її самобутніх звичаях, що передують сучасним зручностям.

«Альманах Аґати» — це провідник часто недооцінених історій, який підсилює голоси й перспективи сільських спільнот. Життя Аґати відкриває вікно в досвід майже втраченого покоління, чиї цінності й спосіб життя опиняються під загрозою зникнення в умовах світу, що стрімко змінюється.