Представляємо спеціальну позаконкурсну програму українських фільмів «Міцні конструкції» на фестивалі Docudays UA у кураторському тексті директорки Програмного департаменту Юлії Коваленко.
В основі будь-якої демократичної держави передусім лежить суспільство, яке здатне захистити свої цінності в критичні моменти історії. Люди, здатні витримати випробування й зберегти свої зв’язки. Звісно, українки й українці неодноразово демонстрували свою стійкість — навіть у найтяжчі хвилини наше суспільство завжди мобілізовувало свої сили, самоорганізовувалося і об’єднувалося заради спільного майбутнього. Ці красиві слова на справі означають безліч майже буденних рішень, що вимагають витримки, сили, впертості, емпатії, любові. Якщо почати наводити приклади, цей текст може перетворитися на щемкий літопис про те, з чого складається шлях незалежної, суверенної України. Від небайдужості громадянського суспільства до стосунків у найменшій його соціальній групі — сім’ї. 
Кадр із фільму «Записаний як батько»
Утім — що насправді стоїть за нашої витримкою? Напевно, чимало з українок та українців бодай раз пробували відповісти на запитання від знайомих з-за кордону: «Як ви тримаєтеся?». У таких розповідях часто немовби бракує слів, аби схопити суть того, що саме допомагає нам триматися. На чому і з чого ми звели ті міцні конструкції, завдяки яким наша країна відзначає цього року 35-й день Незалежності — попри надзвичайно складний історичний шлях, як для такого часового відтинку.
Кадр із фільму «Відкритий світ»
У своєрідний пошук відповідей на ці питання склалася наша спеціальна позаконкурсна програма «Міцні конструкції». Фільми цієї добірки досліджують ті потаємні джерела сили, які допомагають українкам і українцям триматися під час важких випробувань та продовжувати будувати спільне майбутнє. Будь-то молода сімейна пара, для якої початок повномасштабної війни накладається подвійним тягарем на глибоко інтимні переживання кризи середнього віку чоловіка (дебютний повний метр Марини Нікольчевої «Одного дня я хочу побачити тебе щасливим»), чи донька, яка намагається склеїти розбиті стосунки з батьком на тлі воєнного потрясіння (короткометражний «Записаний як батько» Дарії Ковальчук), — ці історії сповнені щирої чистої любові, що стає потужним головним рушієм, надає сил не лише прийняти нову воєнну дійсність, а й зробити свій внесок у захист країни. 
Кадр із фільму «Апокаліпсис вчора, сьогодні, завтра і післязавтра»
Перебуваючи у Нікополі («Апокаліпсис вчора, сьогодні, завтра і післязавтра» Анастасії Бонадиги) чи в російській окупації в передмісті Києва («Жевріння» Владислав Каленський), герої та героїні короткометражних історій цієї програми дають раду небезпечним умовам життя завдяки емпатії й доводять, що згуртованість — рятує. 
Кадр із фільму «Жевріння»
І навіть віднайдені безпеки й ілюзорний порятунок за кордоном не здатні приглушити ані тугу й любов до загиблих рідних («Рівновага» Луїзи Кокори), ані глибоку вкоріненість у болючу українську дійсність («Відкритий світ» Романа Хімея і Яреми Малащука) — все це змушує героїв та героїнь фільмів повертатися до рідних міст бодай через лінзи камер і цифрові технології та продовжувати будувати майбутнє попри всі травми, втрати й розлуки.
Кадр із фільму «Одного дня я хочу побачити тебе щасливим»
Якщо ви не зможете потрапити на перегляди Docudays UA, другі покази в Україні фільму «Відкритий світ» із позаконкурсної програми «Міцні конструкції» відбудуться на фестивалі «Миколайчук OPEN» у Чернівцях, що проходитиме з 13 до 20 червня.
Чільне фото: кадр із фільму «Рівновага»
23 Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні, Державного агентства України з питань кіно. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу чи урядів цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.
