Цього року від України в міжнародному воркшопі EURODOC беруть участь Дар’я Бассель, продюсерка та керівниця індустрійної секції DOCU/ПРО, та Аліна Горлова, режисерка та продюсерка. EURODOC — це одна з найкращих європейських програм, розроблена спеціально для незалежних продюсерів/-ок документального кіно. За підтримки Українського культурного фонду ми розпочинаємо серію публікацій «Продюсувати док», де Аліна та Дар’я діляться корисними спостереженнями та знанням, здобутими на воркшопі.
У третій публікації Дар’я Бассель та Аліна Горлова розповідають, як правильно сформувати бюджет та фінансовий план, а також про особливості копродукції та можливі джерела фінансування документального проєкту.
Перше, що необхідно зробити, коли ви берете в роботу кінопроєкт, – скласти бюджет та план фінансування. Це два документи, які йдуть пліч-о-пліч та є дуже важливими. Можна сказати, що це те саме, що й сценарій та режисерське бачення, але в роботі продюсера/-ки. Це мапа проєкту.
Бюджет і фінансовий план – це мапа проєкту.
Бюджет визначає вартість вашого проєкту. Під час складання бюджету ви стикнетеся з питаннями щодо таймінгу проєкту: скільки часу піде на зйомки, скільки знімальних змін, скільки змін монтажу, скільки змін на кольорокорекцію? Без цього не можна рухатися вперед.
Фінансовий план визначає, де саме ви будете шукати фінансування. Тут є багато варіантів, які залежать від особливостей проєкту. В Україні єдина можливість для некомерційного кіно – державні пітчинги. Якщо ж ваша стрічка торкається правозахисних або соціально значущих тем, для вас відкривається можливість шукати фінансування у недержавних організацій або фондів, які займаються відповідною тематикою. Наприклад, якщо ваш фільм про права ромів, ви можете спробувати звернутись з проханням про підтримку до фонду «Відродження». Також USAID підтримує пітчинг проєктів про позитивні зміни в країні. Проте, звісно, більшість українських продюсерів доку залежать винятково від конкурсів, які проводять Держкіно. Традиційно вважається, що пошук фінансування фільму має займати 9–12 місяців.
Важливим ресурсом є іноземні фонди. Досвід показує, що у вас буде більше шансів здобути фінансування у Держкіно, якщо на момент подання заявки ви вже залучили фінансування з міжнародних фондів. Деякі фонди спеціалізуються на нашому регіоні – і саме з них варто починати, адже там менший конкурс та краще розуміють наш контекст. Найпопулярніший у нас серед таких фондів – IDFA Bertha Fund (про нього ми також писали в першому тексті, присвяченому девелопменту проєкту). Але є багато інших: від Sundance Institute та Cinereach до Швейцарського фонду «visions sud est» та Doha Film Fund (дивіться вичерпний перелік основних фондів наприкінці тексту).
З цього року Україна стала повноцінним членом Єврімаж, що дозволяє відтепер українським продюсер(к)ам подавати свої проєкти в цей фонд. Через це доступ до певних напрямів підтримки в IDFA Berha Fund для України вже з наступного року буде закритим.
Щороку ми запрошуємо на Docudays UA представницю IDFA Bertha Fund, тож наступного березня буде шанс розпитати її безпосередньо про нові правила для України.
Радимо стежити за дедлайнами фондів. Зазвичай іноземні фонди відкривають прийом заявок 2–4 рази протягом року. Тож якщо ваш проєкт не пройшов перший раз, можливо, вам пощастить на наступному колі, коли у вас буде більше матеріалу або більше партнерів.
На відміну від України, у фінансових планах проєктів з Центральної та Північної Європи ви завжди побачите внески телевізійних каналів. Суми варіюються від 2000 до 80 000 євро. ТВ-канали можуть заходити в проєкт на етапі виробництва як копродюсери або робити передплату (pre-buy). Різниця – в умовах та рівні впливу на кінцевий продукт. Тому якщо вам пощастило знайти канал, готовий інвестувати у вашу стрічку ще до того, як побачить чорновий монтаж, уважно читайте угоду.
З українськими фільмами активно працює канал Current Time. Їхніх представників завжди можна зустріти на індустрійних подіях Docudays UA і за нагоди «пропітчінгувати» їм свій проєкт. Фільмами з нашого регіону дуже цікавиться Al Jazeera. Це велика мережа каналів, яка щороку копродюсує понад сотню стрічок. Їхній внесок може бути від 10 000 до 25 000 доларів.
Найвищий пілотаж – це здобути собі як партнера АRТЕ. Цей канал може інвестувати до 80 000 євро. Утім перед тим як шукати контактів з представниками цього каналу, зробіть домашнє завдання: уважно вивчіть структуру ARTE. Вона надзвичайно заплутана! Канал загалом складається з великої кількості різних каналів у Німеччині та Франції. Існує багато різних слотів, і перш ніж рухатись назустріч ARTE, варто зрозуміти, який саме слот пасує для вашого фільму і шукати редактора/-ку із закупівель (commision editor) відповідного слоту.
Отже, необхідне фінансування для вашого фільму ви можете знайти:
Не кожен проєкт має бути копродукцією. Варто запитати себе, для кого ця історія, хто ваша ймовірна аудиторія. Чи буде вона цікава всюди або лише для локального контексту? Саме це допоможе точніше сформувати фінансовий план та надасть розуміння, у яких країнах шукати копродюсерів/-ок. Інакше фінансовий план буде виглядати дуже загальним. Не потрібно вказувати в ньому всі можливі відомі фонди. Рухайтеся у цьому напрямку, якщо ваш проєкт має потенціал: універсальна тема, цікава міжнародній аудиторії / зйомки в різних країнах / члени/-кині творчої групи з різних країн.
Не кожен проєкт має бути копродукцією. Варто запитати себе, для кого ця історія, хто ваша ймовірна аудиторія. Чи буде вона цікава всюди або лише для локального контексту?
Ваш/-а копродюсер/-ка може зробити те саме, що й ви у своїй країні: знайти фінансування у нацiональному кінофонді, у місцевих незалежних організаціях, телебаченні або маленьких фондах, які мають вужчий профіль – наприклад, фонд International Media Support у Данії.
Як ми вже писали вище, із фінансуванням від телеканалів у європейських продюсерів набагато легше, ніж у нас. У багатьох країнах канали мають окрему суму грошей, які скеровують на проєкти, що вже попередньо підтримані національними кіноінституціями. Якщо вас підтримав Данський кіноінститут, то Данський суспільний мовник (DR – Danish Broadcasting Corporation) за бажанням може додатково інвестувати у вашу стрічку близько 8000 євро.
Часто європейські продюсер(к)и просуваються таким способом: спочатку презентують свій проєкт представникам телеканалів різних країн, вивчають їхній інтерес. Наприклад, якщо фінський канал YLE цікавиться проєктом, то продюсер шукає фінського копродюсера/-ку, який/-а отримує листа підтримки від YLE. Зрештою він або вона звертається до свого національного фонду, а згодом повертаються до YLE на отримання фінансування від них. Про такі речі обов’язково варто розпитати вашого копродюсера/-ку на початку співпраці.
Дуже часто копродюсер/-ка бере на себе частково або повністю витрати на постпродакшн, зйомки у своїй країні, якщо такі передбачені сценарієм, а також гонорари тим автор(к)ам фільму, які з країни копродюсера. Зверніть увагу, що багато іноземних фондів підтримують проєкт, лише якщо один з авторів є громадянином їхньої країни. Це варто враховувати на етапі розроблення проєкту й намагатися залишити «вільні місця». Це може бути, наприклад, режисер/-ка, оператор/-ка, драматург/-иня або композитор/-ка.
Якщо ви плануєте зйомки в німецькому місті, то обов'язково поцікавтеся, що це за регіон (земля / Land). Якщо ви будете знімати в Гамбурзі, а ваш копродюсер з Берліну, то він не зможе податись на фінансування у регіональному фонді. Також продюсер з Берліну не має права знімати людей на вулиці Гамбурга без їхньої згоди, а продюсер з Гамбурга має більше привілеїв на законодавчому рівні. Ось така децентралізація.
Скласти бюджет документального фільму – не просте завдання, бо розвиток подій у документальному кіно (якщо це не телевізійний фільм) важко спрогнозувати. У процесі виробництва виникає багато незапланованих витрат. Утім, є і хороша новина – з досвідом приходить і вміння прогнозувати непередбачувані події. Принаймні деякі з них!
Узяти хоча б кількість монтажних змін. Ніхто не знає, скільки точно буде витрачено часу на монтаж авторського документального фільму. Деякі фільми, з паузами, монтуються один-два роки. Середній гонорар режисера/-ки монтажу в Європі 200–500 євро за зміну. Тому одне з можливих рішень – домовлятись за акордну оплату за весь проєкт. Орієнтовний обсяг монтажних змін документального фільму – 90 змін. Також іноді рахують так: одна знімальна зміна = одна монтажна зміна.
У Європі також поширена практика паралельного монтажу зі зйомками. Виробництво будується так, що творча команда знімає блоками, у перервах між якими режисер/-ка разом з режисером/-кою монтажу монтують відзняте. Це допомагає вибудувати драматургію фільму, з’ясувати, хто твій головний герой і, відповідно, на що варто звертати увагу під час зйомок наступного блоку, а на що – ні. Це економить ресурси під час зйомок.
Не варто думати, якщо менший бюджет, то більше шансів його знайти. Ми знаємо, що таке українські реалії, коли найчастіше режисер є і оператором, і звукооператором, а іноді і сам собі продюсером та ренталом. Але якщо ви порахуєте весь власний час та всі ваші ресурси, які ви витратили / витрачаєте на фільм за мінімальними ринковими цінами, ви мали б отримати значно більшу суму, ніж 5 000 або 20 000 євро. А якщо ви додасте ще й постпродакшн, який вам роблять не друзі за «дякую», а знову ж таки – за мінімальними ринковими цінами, а також витрати на відвідування міжнародних воркшопів / ринків / пітчингів (без чого ваш фільм не матиме шансів на успіх на міжнародній арені), то вийде вже точно не менше 70 000 євро.
Не варто думати, якщо менший бюджет, то більше шансів його знайти.
Крім того, якщо у вас дуже маленький бюджет, а ви зазначаєте, що шукаєте копродюсера, або що ви працюєте з архівами, або що ви працюєте над цим фільмом декілька років, це виглядає просто непрофесійно. Бо з бюджетом менше 50 000 для копродюсера просто немає місця. Та й архіви дорого коштують, за європейськими розцінками – це 2000 євро/хв.
Більше того, це демпінгує ринок, даючи приводи потім деяким «експерт(к)ам» нашої індустрії стверджувати, що «документалку» легко можна зняти за 5 000 доларів.
Немає однієї усталеної форми / шаблону для бюджету, яка була б єдина для всього світу. У кожній країні існує багато локальних особливостей. Часто міжнародні фонди пропонують свої форми для тих, хто подає заявки.
Однак існує декілька правил складання бюджету, які є загальноприйнятими для всіх країн. Наводимо тут основні:
Американська традиція, яка перейшла у європейське виробництво, передбачає розподіл бюджету на ABOVE THE LINE та BELOW THE LINE.
ABOVE THE LINE – це винагороди автор(к)ам фільму та основній творчій команді (сценарист/-ка, режисер/-ка, продюсер/-ка, у ігровому кіно – також актор(к)и), витрати на купівлю прав, написання сценарію. Ці суми затверджуються на початку роботи над проєктом і не змінюються залежно від таймінгу проєкту. Наприклад, якщо було менше або більше знімальних змін. Саме тому вони виокремлюються.
BELOW THE LINE – це всі інші витрати фільму, які будуть змінюватись залежно від кількості змін або витраченого часу.
Завжди закладайте прибуток вашої компанії. Наш тьютор на EURODOC Гайно Деккерт радить закладати не менше ніж 20 % від вартості проєкту. Звісно, перші фільми ми робимо без прибутків, але якщо ви прагнете розвивати свою компанію, наступні проєкти повинні приносити прибуток. Прикметно, контракт з Держкіно не передбачає прибутку компанії-виробника, що є суттєвим обмеженням для розвитку української індустрії.
Окремо варто поговорити про гонорар режисера/-ки. В українській індустрії це доволі болісне питання, яке стає причиною конфліктних ситуацій між режисер(к)ами та продюсер(к)ами. Гонорар режисера/-ки залежить від багатьох факторів. Тривалість проєкту, кількість знімальних днів, складність або небезпечність зйомок, умов договору (іноді режисер отримає більшу частку гонорару з продажів) чи залучений/-а режисер/-ка до написання сценарію. Іноді навіть у документальному кіно над цим працює окрема людина, драматург/-иня. Гонорар зазвичай вираховується як % від загального бюджету. Практики дуже різні, але якщо спробувати звести до одного, то це від 3 до 10%. Це також залежить власне від загальної суми бюджету. Якщо бюджет великий (більше ніж 300 000 євро), то гонорар режисера/-ки може бути 5–7%, якщо маленький – 7–10%.
Радимо використовувати одразу міжнародну форму бюджету, аби вони була зрозуміла вашим партнерам. Це форма, створена Інститутом Санденс, яка видалася нам найбільш вдалою для прикладу.
Ваш бюджет може включати дві валюти, наприклад, євро та долари. Це буде зручно, якщо країни копродюсерів користуються різною валютою. Або якщо ви плануєте працювати з європейськими копродюсерами й також подавати проєкт в американські фонди.
Зверніть увагу, що деякі країни укладають угоди про спільне виробництво (co-production treaty) на державному рівні, які регулюють співпрацю продюсерів цих країн та розширяють дистрибуційну географію. На сьогодні Україна має такі договори з Францією, Ізраїлем, Канадою, Марокко. Утім, угоди з Канадою та Марокко, здається, ще не ратифіковані.
Загалом юридичний аспект копродукційних проєктів регулюється Європейською конвенцією про копродукцію. Варто її прочитати перед тим, як починати копродукцію.
The Manuel Rivera-Ortiz Foundation
Olffi для пошук фондів, дедлайнів і т.д.
Гід від Hot Docs (Канада) про бюджетування та фінансування документального кіно
Labforculture.org
Платформа для європейського мистецтва та культури з інструментами для нетворкінгу. Секція платформи, присвячена фінансуванню, містить багато інформації про схеми мобільності, фонди, корпоративне спонсорство, благодійництво, альтернативні джерела та поради щодо фінансування. Секція «Ресурси для досліджень»– безцінне джерело для європейської культурної співпраці.
Має на меті встановити зв’язки з місцевими діяч(к)ами та європейськими інституціями і спростити подачу заявок до європейських фондів. У них є детальна база даних з понад 450 сферами фінансування, організованими міжсекторально і за географічним регіоном.
База даних неприбуткових медіапроєктів, створена для встановлення зв’язків між проєктами та джерелами фінансування. Ви можете подавати власні проєкти, а також вивчати проєкти інших заявників та заявниць.
Словники про фінансування від Labforculture.org
Жаргон шукачів та шукачок грантів – FunderFinder
Наступна публікація буде присвячена особливостям укладання копродукційних договорів.
Тексти «Продюсувати док» виходять щосереди на docudays.ua та lb.ua за підтримки Українського Культурного Фонду.
