Режисерка Катя Горностай про Вільнюс і незручні фільми

11 листопада 2014

Наприкінці жовтня у Вільнюсі проходив 8-й Кінофестиваль про права людини Inconvenient Films («Незручні фільми»), який спільно з Docudays UA презентував спеціальну програму Ukraine.doc. До її складу увійшли чотири українські стрічки, серед яких «Євромайдан. Чорновий монтаж». Проект на фестивалі представляла одна з його режисерок – Катя Горностай. Тепер вона знає, чому литовці носять жовті штани, принципово ставляться до мовного питання й не бояться говорити на незручні теми. Детальніше – у нотатнику Каті. 

 

- Перше, що впало в око, поки їхали на таксі з аеропорту, – радянські пам'ятники, які прикрашають один із мостів через місцеву річку: солдати і робочі. Це єдині радянські статуї, що стоять у межах міста. Решта були виселені за його межі, в парк, як і в багатьох пострадянських країнах. Місцеві досі сперечаються щодо цих солдатів, залишати чи прибрати їх.

 

- Знайшла в супермаркеті шоколад із солоними горіхами. Шкода, що в нас таких нема. Купила ще одну плитку додому.

 

- Неріс – дуже гарна назва для річки.

 

- Джулі – режисерка з Ізраїлю. Приїхала на фестиваль з Тель-Авіва, де того дня було 28 градусів. У Вільнюсі ж -3. Джулі одразу купила собі шапку й рукавиці. Їй подарували екстра-пару, і вона віддала їх мені.

 

- У Джулі руде хвилясте волосся. Здається, що за кілька днів я трохи перейняла її манеру англійської, особливо дивну вимову really-really (вона казала «рілі-рілі» з дивним «р»).

 

- У Національній литовській галереї висить картина з тролейбусом. Як виявилося, такий самий їздить вулицями Вільнюса. Виходиш із галереї і не полишає відчуття, що знаєш це місто і впізнаєш людей.

 

- Перше питання Q&A було на зразок: «У нас в Литві було щось схоже на Майдан у 1991-му, тому ми частково розуміємо вас. Ми таким чином здобули собі свободу, здобули право слухати музику, яка нам подобається, і носити отакі жовті штани (це було питання від ведучого, він був у лимонного кольору штанях). Але розкажіть нам – чому почався Майдан?». Я розгубилася і першу хвилину стояла мовчки: «Знаєте, це важке питання тому, що для нас це вже давно не питання».

 

- Останнє питання в ефірі Литовського національного радіо було: «Катю, скажіть, які побажання українцям вам би хотілося від нас почути?» Я додумалася тільки до наївної відповіді: «Миру».

 

- Спеціально для розмови на радіо організатори відшукали перекладача з литовської на українську. І це тоді як російську знає у Вільнюсі мало не кожен. Це було питання принципу для організаторів. Перекладач був непростий, набагато цікавіший за мене персонаж. Як потім з’ясувалося, це саме той чоловік, що перекладав українську і німецьку для Меркель і Януковича на горезвісному саміті у Вільнюсі, де угода так і не була підписана. «Майдан почався тут, – сказав він. – І я був тому свідок».

 

- У питаннях на зразок: «Що ви очікуєте від виборів?», я зовсім не розбираюсь. Почувалась трохи розгублено: я ж зовсім не експерт у політиці. Набагато легше говорити про кіно.

 

- Після показу підійшла жіночка, поклала в руки маленького янгола. Він – із дерева, стоїть на морській гальці і тримає в руках шматочок бурштину. Вона сказала: «For good luck».

 

- Розмовляла з прекрасною парою хлопців, друзями однієї з організаторок фестивалю, у якої чудове південне ім’я Бейруте. Хлопці нещодавно повернулись із відпустки у Берліні. Кажуть, там піца набагато дешевша, ніж у Вільнюсі! «У нас є подруга в Пітері, запрошує в гості, але як ми поїдемо тепер? Ми навіть російські товари в супермаркеті не купуємо», – сказали вони.

 

- А ще Бейруте – дуже мила дівчина. Любить пробувати нові сорти пива, розрізняє його на нюх, чудово говорить англійською, бо 3 роки жила у Нью-Йорку. Там вони з Бейруте і познайомилися.

 

- Останнього вечора Джулі сказала мені: «Знаєш, мушу тобі зізнатись, я була іншої думки щодо українок, мала упередження щодо вас і росіянок. Мені здавалось, вони ніколи не роблять нічого просто так, і їх хвилюють переважно гроші. Саме таких я зустрічала в Ізраїлі. Але я рада, що неправа».

 

- У холі нашого готелю стояла корова, розфарбована в майже растаманські кольори литовського прапора з лискучим теплим носом. Я її гладила після сніданку.

 

- У Вільнюсі було справді холодно. Здавалось, усі навколо говорили лише про погоду. Джулі це часто помічала і сміялась. Вона, звісно ж, мерзла найбільше. «Джулі, у тебе ж така тепла пухова куртка», – казала Бейруте. «Нічого не може бути теплим для цієї країни», – відповідала Джулі. Вона поїхала на день раніше, ніж я. Без неї було якось не так в останній вечір.

 

- Якось увечері я йшла містом. Було зимно, а в повітрі пахло їжею з вогню. Це був потужний флешбек із Майдану. Я зупинилася посеред вулиці на хвилинку.

 

- На показі нашого «Євромайдану» – я подивилася його вперше за півроку – Джулі сказала, що якби вона хотіла зняти реакцію людей на фільм, вона би знімала лише моє обличчя. Я дійсно подивилась його так, наче ніколи не бачила. Це було страшне і прекрасне занурення водночас. Цього разу фільм здавався абсолютно цілісним і закінченим.

 

- Nepatogus Kinas – фестиваль має дуже благозвучну назву рідною йому мовою. Такий сімейний і душевний, але такий потужний щодо кіно. Ніколи не забуду фільм Джулі «Остання зупинка» та роботу сирійського режисера «Повернення в Хомс» про громадянську війну в Сирії. Коли я його дивилася, думала  про те, що конфлікт в Україні мусить скоро скінчитися. Головне, щоби не так, як у Сирії.

 

- За кілька днів я усвідомила, наскільки великий світ.

 

- Виявляється, до Балтійського моря всього лише 3 години на машині. Мрію про Клайпеду (портове литовське містечко) вже давно. Наступного разу обов’язково поїду туди. Хай тільки буде трошки тепліше.

19 МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
25 – 
березня
3
квітня 2022
«Пароль: паляниця»: як відбулися покази українських фільмів у Великій…
Новини
30 червня 2022
«Пароль: паляниця»: як відбулися покази українських фільмів у Великій Британії
Новини
30 червня 2022
«Якщо ми зараз дивимося на себе новими очима, то це і є вирішальний е…
Інтерв'ю
27 червня 2022
«Якщо ми зараз дивимося на себе новими очима, то це і є вирішальний етап трансформації, що почалась в розірваному досвіді наших батьків»
Українські учасниці/-ки індустрійних подій Sheffield DocFest розповідають про проєкти та роботу над ними під час війни.
Інтерв'ю
27 червня 2022
«Час — привілей мирного життя». Українські учасниці індустрійних поді…
Інтерв'ю
24 червня 2022
«Час — привілей мирного життя». Українські учасниці індустрійних подій Sheffield DocFest розповідають про роботу над проєктами під час війни
Інтерв'ю
24 червня 2022
«Деколонізація старих ідеологічних конструктів та практик кіноіндустр…
Новини
22 червня 2022
«Деколонізація старих ідеологічних конструктів та практик кіноіндустрії». Дискусія в межах індустрійної секції Інституту документального кіно
Новини
22 червня 2022
Запускаємо сайт «Архіву війни»
Новини
20 червня 2022
Запускаємо сайт «Архіву війни»
Новини
20 червня 2022
Звіт за роботу ініціативи підтримки DOCU/HELP для документалістів/-ок…
Новини
09 червня 2022
Звіт за роботу ініціативи підтримки DOCU/HELP для документалістів/-ок за квітень та травень
Новини
09 червня 2022
Українські проєкти-учасники кіноринку MeetMarket @ Sheffield DocFest
Новини
08 червня 2022
Українські проєкти-учасники кіноринку MeetMarket @ Sheffield DocFest
Новини
08 червня 2022
Переможцем DOCU/УКРАЇНА-2022 став фільм «Плай» режисерки Єви Джишиашв…
Новини
06 червня 2022
Переможцем DOCU/УКРАЇНА-2022 став фільм «Плай» режисерки Єви Джишиашвілі
Новини
06 червня 2022