21-28 березня у Києві тривав міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Усі охочі могли завітати на перегляди фільмів, майстер-класи, круглі столи та інші проекти, спрямовані на збереження та дотримання свобод та прав.
Через політичну кризу в країні фестиваль думали переносити. Але організатори вирішили, що під час таких подій, його проведення особливо важливе. Цього разу символом Docudays UA стaло палаюче серце. Крім того, організатори висунули особливу концепцію «ідеорупції» – ідеології корупції.
Фільми змагалися у трьох конкурсних програмах. Головний приз у номінації DOCU/ЖИТТЯ отримав «Останній лімузин» режисерки Дарьї Хльосткіної, Росія, 2014. Особливі відзнаки у цій же категорії здобули новий фільм Валентина Васяновича «Присмерк» та «Нічна робота» – режисери Девід Редмон і Ешлі Сабін, США, Канада. Переможцем номінації DOCU/ПРАВО став фільм «Материнська мрія», режисер Валері Ґуденус, Швейцарія, 2013. Найвищу відзнаку у DOCU/КОРОТКО отримав «Лізо, ходи додому!», режисер Оксана Бурая, Литва, Естонія, 2012.
Фестивалю традиційно допомагають волонтери. Цьогоріч на Docudays UA їх було більше 50. Попередньо волонтерів відбирали серед 180 охочих. Вони пройшли тренінг, де дізнались про особливості проведення фестивалю та підготувалися до нестандартних розмов із глядачами. До Вашої уваги пропонуємо добірку діалогів, думок і усмішок від волонтерів Docudays UA.
Відвідувач: Це програмка? А скільки вона коштує?
Волонтер: Пані, вона безкоштовна!
Відвідувач: А-а, бо я хотіла підтримати Docudays...
Відвідувач : Я хочу потрапити на сеанс на 19.00? Як це відбувається, де реєструватися?
Волонтер : Реєструватися не треба. Все просто: заходите в зал і насолоджуєтесь переглядом
Політолог та економіст за освітою фотограф Міхаіл Фрідман представив свою виставку «Фото 51»: Чи прописана корупція в ДНК Росії? Фрідман є призером багатьох фотоконкурсів, координатор гуманітарних програм. Народився він у Молдові, а зараз живе в Нью-Йорку і продовжує документувати події на своїх світлинах. Фото 51 – це рентгенограма, зроблена у 1951, яка уможливила моделювання структури ДНК. Фрідман теж виступає дослідником і за допомогою фото намагається виявити «Деструктивний вплив корупції на ДНК російського суспільства».
Відвідувач: А де виставка М. Фрідмана?
Волонтер : На третьому поверсі.
Відвідувач: А це ще не третій?
Польські документалісти Мацей Кузємський та Пьотр Стасік представили проект «Мобільний театр», спрямованого поширення зацікавлення кіно та дослідження ролі подорожей у створенні стрічок. Документалісти показали фільм «Цеглина» зроблений під час воркшопів у М'янмі. Мацей Кузємський працює у фундації Леха Валенси і один з напрямів роботи організації – це промоція демократії у М'янмі. Новим способом реалізації цього і стало кіномистецтво. Гості зустрічі побачили результат роботи учасників цих воркшопів.
Глядач 1:Как фильм называется?
Глядач 2: Цеглина
Глядач 1: Глина?
Глядач 2: Кирпич!
Після перегляду фільму про виготовлення цегли режисери очікують різних питань, але здебільшого про життя героїв та процес зйомки, натомість:
Глядач 1 : А скільки цегла була на сонці?
Глядач 2 : Куди потім йде цегла?
Глядач 1: Щось фільм якийсь короткий.
Глядач 2: А яка у Вас цільова аудиторія?
Режисер: Ви!
Найсуворіше, але від того не менш справедливе журі – глядач. Приз глядацьких симпатій отримав документальний фільм «Йоанна», режисер Анета Копач, Польща, 2013.
Глядачі фільмів конкурсної програми фестивалю отримували бланки, де могли оцінити фільми за 5-бальною шкалою. Волонтери збирали їх і підраховували результати:
Волонтер 1: Так, аркуші з голосуванням треба скласти в стосики!
Волонтер 2 : За яким принципом?
Волонтер 1: За принципом просто скласти в стосики!
Глядацьке журі часто дає не просто суху оцінку, а й коментує її одразу на бланку. Найцікавіші коментарі - на фото. Без фідбеку тепер ніяк.
Ольга Герман, Gazeta.ua
Більше вражень про фестиваль - у розділі ЗМІ ПРО НАС
