1. Від ідеї до фільму
У першій частині майстер-класу йтиметься про тривалий шлях, який долають режисери
від початкової ідеї до фільму. На основі попереднього досвіду та на прикладі таких
фільмів, як «Міст», «Ахметелі 4» і «Ноосфера», ми представимо початкові ідеї і те, як вони
змінювалися і розвивалися у концепцію документального фільму.
2. Знайти правильних персонажів
У задумі фільму «Міст» ключовою фігурою був харизматичний мер, який бореться за
відбудову старого мосту, зруйнованого під час Другої світової війни. Міст об’єднував два
міста, одне з яких – у Румунії, а друге – в Україні. Перед початком знімального процесу
концепція фільму змінилася. Мер програв вибори і більше не мав стосунку до будівництва
мосту. Пошук правильного персонажа був перш за все практичним завданням: хто «очолить» документальний фільм? Чия боротьба стане основою його сюжету? Ми обговоримо наш досвід пошуку відповідних персонажів для документального кіно. У цій частині ми поговоримо про приклади зустрічей із персонажами і пошуку вірних моментів, які відкривають свою внутрішню сутність.
3. Сюжетні структури і взаємодія із персонажами
Ми представимо різні структури сюжету: епізодична структура (фільм без головного героя,
але із основною сюжетною лінією): будівництво мосту слугує символом, і через нього
представлено кілька дійових осіб. На додачу до цього ми обговоримо специфічний жанр
документального кіно – «фільм-інституцію», в якому всі події відбуваються в одному місці,
є кілька персонажів, але в основі сюжетної лінії фільму лежить одна будівля/установа/
місце, яка об’єднує всіх дійових осіб. І, наостанок, аналітична структура, за якої сюжет
обертається навколо одних і тих самих тем і стосунків, поступово відкриваючи приховану за ними правду.
Суб’єктивний погляд автора важливий для будь-якого творчого документального фільму.
Питання полягає вже не в тому, як відобразити дійсність. Головне питання: «чим є дійсність для мене як для автора?». Ми представимо уривки із «Мосту», «Ахметелі 4», «Села шкарпеток», «Ноосфери» та інших фільмів, зокрема «Холодний дім» (режисер Ф. Кьопп).
4. Інтерв’ю або обговорення на камеру
Існує велика різниця між «інтерв’ю» у класичному розумінні та зустрічами чи вільними
дискусіями перед камерою. Такі зустрічі набагато більш насичені й цікаві, ніж інтерв’ю.
Вони нерідко засновані на глибокому зв’язку автора і героя, їх знанні одне про одного і на
тій обставині, що обидва ніби забувають про присутність камери, обмінюючись думками й
емоціями. Ми покажемо кілька прикладів із документальних фільмів, які підкреслюють цю
відмінність.
Арчіл Хетаґурі (Грузія), режисер
Виріс у Тбілісі. Навчався в Амстердамі, в Академії кіно і телебачення, де зняв
кілька короткометражних та один документальний фільм. Прем’єра його дипломного
фільму «Спадок» відбулася на Міжнародному кінофестивалі у Роттердамі, згодом його було обрано на «Студентський Оскар» від Нідерландів. Його документальний фільм «Блискучі черевики», який зображує життя молодих грузинських іммігрантів у Бельгії, транслював телеканал YLE (Фінляндія). У 2006 році Арчіл повернувся додому, до Тбілісі, де зняв документальний фільм «Ахметелі 4», що здобув Prix Regards Neufs кінофестивалю Visions du Réel Film у Ньоні (Швейцарія) та перший приз у конкурсі середньометражних фільмів Родеського кінофестивалю. Разом із Ілеаною Станчулеску зняв «Ноосферу» – фільм, відібраний для конкурсу середньометражних фільмів IDFA у 2011 році і нагороджений на кількох міжнародних кінофестивалях.
Окрім режисури документального кіно, Арчіл проводить майстер-класи для студентів
Університету Орхуса (Данія). Окрім цього, він викладав для режисерів, що знімали
мистецькі проекти в Амстердамі. Із 2011 року він працює для «Фонду Ноосфера»,
ініціюючи та керуючи такими проектами, як «Сінемобіль Кавказ» (кінофестиваль на
колесах, що подорожує Грузією, Вірменією й Азербайджаном), документальна освітня
ініціатива «ДокІсторії Чорного моря», щомісячні кінопокази «Документальні понеділки» та
фестиваль документального кіно CinéDOC Tbilisi.
Ілеана Станчулеску (Румунія – Грузія), режисерка, продюсерка
Народилася 1976 року у Бухаресті, Румунія, де й минуло її дитинство. Закінчивши
Університет Париж Х у Франції, Ілеана навчалася на факультеті кінодраматургії
кіноакадемії «Конрад Вольф» у Потсдамі-Бабельсберзі.
У 2014 році зняла випускний фільм «Міст через Тису», який, серед інших нагород, здобув
приз «За перший показ» Міжнародного документального кінофестивалю в Амстердамі
(IDFA). Фільм був відібраний кількома великими світовими фестивалями (Silverdocs,
Documenta Madrid, Московський кінофестиваль, Thessaloniki, Sarajevo Film Festival, It's All
True Brezil, Crossing Europe та ін.) і транслювався на телеканалах YLE (Фінляндія) та FOX
International.
Згодом Ілеана зняла документальний фільм «Село шкарпеток» і стала
продюсеркою «Ахметелі 4» Арчіла Хетаґурі. «Село шкарпеток» здобув «Рекламну премію»
за «Спільні кінопроекти» Фонду Роберта Боша. У 2006 році фільм номінувався на Joris Ivens Award IDFA і здобув Приз Британської Ради за «Найкращий румунський документальний фільм».
Світова прем’єра останнього документального фільму Ілеани Станчулеску («Ноосфера» у
співавторстві з Арчілом Кетаґурі) відбулася на IDFA у 2011 році, де його було відібрано
для конкурсу середнього метра. Фільм був показаний на багатьох інших фестивалях, здобув кілька нагород та спеціальних згадок журі.
