Що спонукає людей до опору? І чи піддаються будь-які системи — політичні, соціальні, економічні — змінам? На ці і не лише такі питання шукають відповіді герої цьогорічної програми ПРОТИ-ДІЯ. Зокрема, про важливість цих фестивальних фільмів для українців розповідає модератор цієї програми на фестивалі — журналістка й телеведуча Hromadske.TV Ангеліна Карякіна.
«Якби ви пережили те, що й ми, ви були б на нашому боці!» – кричить невисока жінка у рожевій кофті в обличчя озброєним військовим. Це Мічоакан (Мексика). Група місцевих «самооборонців» вирішила власними силами простояти наркокартелям. Військові, що приїхали їх роззброювати, вимушені відступити. Це «Земля картелів» Метью Гайнемана. Неймовірна історія опору наркомафії. Переживши зиму 2014-го, здавалося б, чого ще ми можемо не знати про протести, активізм, волонтерські рухи? Насправді – багато чого. Насамперед історій, що стоять за кожною (проти)дією. Часто – дуже особистою, а значить, і дуже політичною.
Цьогорічна програма ПРОТИ-ДІЯ пропонує три фільми, що максимально наближають нас до героїв, які зважуються (кожен у свій спосіб) протистояти певній системі. Чому з-поміж тисяч людей саме вони? Що їх спонукає до опору? Чи стають їхні вчинки підґрунтям для системних змін?
Стрічка «Як змінити світ» Джеррі Ротвелла розповідає про ініціативу, що народилася силами кількох ентузіастів. Колись вона переросте у Ґринпіс. Але перед тим герої стрічки пройдуть кілька кіл справжнього політичного життя. Змінити світ – чи таке тепер стоїть завдання для тих, хто створював цей рух. Чи міг його створити хтось, хто визначав би мету інакше?
«Я був би щасливий, якби можна було закрити сиротинці», – заявляє пастор Геннадій, герой третьої стрічки програми (Стів Гувер, «Майже святий»). Геннадій створив Республіку Пілігрим – реабілітаційний центр для вуличних дітей у Маріуполі. Фільм відстежує його життя впродовж кількох років: ось пастор витягає з підвалів наркозалежних підлітків і допомагає їх лікувати, утримувати та навчати; а ось власним рішенням, фактично, позбавляє алкозалежну матір прав на доньку, забираючи її у свій центр.
Чи зможемо ми підійти до героїв настільки близько, щоб зрозуміти їхні вчинки, якими б складними вони не видавалися? Це питання, що його порушує справжнє кіно. Складне і багатовимірне, як і справжній протест.
