Кутайба Бархамджі: «Якщо ви хочете бути відомими, не ставайте монтажерами»

24 березня 2019

Кутайба Бархамджі – один із найбільш знаних монтажерів близькосхідного документального кіно. На DOCUDAYS UA він у складі міжнародного журі обиратиме переможців конкурсів DOCU/КОРОТКО та DOCU/УКРАЇНА. Також він представить фільм «Запис ще триває», що став частиною добірки DOCU/ХІТИ – подану з перших рук історію кількох повстанців сирійської війни. Крім того, в межах програми DOCU/КЛАС 25 березня о 15:00 в залі «Класік» кінотеатру «Жовтень» Кутайба проведе творчу зустріч, присвячену роботі монтажера.

 

Кінокритик, режисер Олександр Телюк поспілкувався з Кутайбою Бархамджі про хвилю сирійського кіно воєнного часу, правила монтажу та проблему чесності в документалістиці.

 

Розмову вів Олександр Телюк

 

Робота над фільмом «Запис ще триває» розпочалася ще в 2011-му, під час революції у Сирії. На якому етапі ви приєдналися до проекту?

 

Так, робота над проектом тривала дуже довго. Один з режисерів – Саїд Ал Батал –брав участь у зйомках фільму безпосередньо під час боїв у Сирії. Інший, Ґіят Аюб, тоді був у Лівані та працював з монтажеркою Раєю Ямаши.

 

У них було понад 450 годин матеріалу, тож вони його скорочували на сцени та події до семи- та трьохгодинної версій фільму. Цей монтаж тривав понад рік, але їм ніяк не вдавалося все зібрати докупи.

 

Потім покликали мене. Я зараз мешкаю у Франції, але народився в тій місцевості в Сирії, де відбуваються всі події фільму. Проте складнощі проекту не закінчились. Оскільки Саїд був водночас і режисером і персонажем фільму, нам було важко знайти дистанцію до показу подій. Крім того, деякі епізоди, які було важливо включити в фільм, не були зняті – наприклад, хімічна атака, яка відбувалася вночі. Саїд не зміг увімкнути камеру, але дуже важко переніс цей епізод і довго не міг про нього говорити.

 

Тож ми мусили шукати способи, як виразити цю травму. В фільмі є кадр з мертвими курми, що триває дві секунди,– його було знято випадково, але ми його вставили для розкриття цього епізоду.

 

Кадр з фільму «Запис ще триває»

 

Тема війни в Сирії вже представлена чималою кількістю як маловідомих фільмів, так і таких, що претендували на «Оскар». Чи відчуваєте ви якусь еволюцію в репрезентації війни в цих роботах?

 

Фільми про війну в Сирії зараз і справді можна побачити на кожному фестивалі, однак це не означає, що їх вдосталь. Тим паче більшість цих стрічок – перші або другі роботи режисерів: «Останні люди в Алеппо» – дебют Фераса Файяда, «Смак цементу»– другий фільм Зіада Кальтума.

 

Навряд чи можна узагальнювати випадки фільми про війну в Сирії. Єдине, що їх об’єднує, – режисерам важко знімати. Глядачі очікують від них документальної достовірності про воєнні події, але ці фільми є лише окремими художніми поглядами на неї.

 

Головне, що в Сирії зараз можна робити фільми, раніше це було цілком заборонено і цензуровано.

 

Більшість фільмів про війну в Сирії при цьому монтуються в Європі – як, наприклад, «Срібна вода, автопортрет Сирії», який майже повністю зібрано з аматорських відео. Постає етичне питання, наскільки коректно використовувати такі чужі – анонімні чи архівні – матеріали в своїх стрічках?

 

Я нещодавно розмовляв ізсирійським режисером, який один раз показав свій фільм на фестивалі в Амстердамі і більше нікуди його не зміг надсилати. Він монтував картину в Берліні, а матеріал отримував з Хомса. За його зізнанням, це було найважче з того, що він робив у житті, – монтувати матеріал, який він не знімав, про людей, які живуть в екстремальних ситуаціях, а то й взагалі гинуть, і нести за нього відповідальність перед собою і глядачем.

 

Фільм «Срібна вода» є досить важким, і про нього можна багато говорити, але це досить типова форма репрезентації сучасної війни. В того-таки Фераса Файяда є свої відеографи в Сирії, хоча сам він там ніколи не був.

 

Герой «Запис ще триває» в якийсь момент промовляє фразу, що звучить як кредо авторів фільму: «Зображення – це остання лінія оборони проти часу». Чи є якесь подібне світоглядне правило, яким ви керуєтесь у своїй роботі монтажера?

 

Як монтажер я часто не знаю про умови зйомок і незнайомий з героями фільму. Тож не можу монтувати без режисера поруч.

 

Монтажер проводить з режисером найбільше часу з усієї команди фільму. Ми сидимо в одній кімнаті день за днем, тижнями і місяцями... Тож тут дуже важливо, щоб у вас були подібні цілі в житті. Моє завдання – зрозуміти режисера і допомогти йому виразити щирість.

 

Коли я монтую, то працюю як психолог: не кажу, що потрібно зробити, натомість багато запитую. Я даю режисеру чимало варіантів. Проте він має бути впевненим у своєму виборі, адже кожна склейка є запитанням, чи залишається режисер чесним.

 

У кіно зараз набагато частіше доводиться чути голос режисера, актора, оператора, але не монтажера. Яким є погляд на сучасне документальне кіно з монтажної кімнати?

 

На своїх воркшопах я запитую людей, чи знають вони якихось монтажерів. Зазвичай ніхто не знає. Тож я кажу: якщо ви хочете бути відомими, не ставайте монтажерами.

 

Водночас я, звісно, стежу за монтажерами, наприклад за Генком Корвіним, майстром паралельних сюжетних ліній, який починав з «Природжених вбивць» Олівера Стоуна, а зараз монтує останні фільми Адама МакКея.

 

Монтаж документального кіно складніший, оскільки часто немає базису, але є більше способів розповісти історію. Є чимало версій того, як можна змонтувати фільм, але лише одна з них – режисерська, і вона не обов’язково є найкращою для матеріалу.

 

Ви вперше приїдете в Україну. Чи знайомі ви бодай трохи з місцевим кінематографічним контекстом?

 

Українські фільми поки досить рідкісні гості на світових фестивалях, проте, звісно, всі у світі знають Сергія Лозницю. Я також дивився роботи Аліси Коваленко, фільми «Українські шерифи» Романа Бондарчука, «Історія зимового саду» Семена Мозгового та «Тато – мамин брат» Вадима Ількова (останні дві роботи можна буде переглянути на цьогорічному DOCUDAYS UA – Ред.).

21 МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
 31 — 9 
травня
червня 2024
Громадські організації та медіа організують події RIGHTS NOW! під час…
Новини
16 квітня 2024
Громадські організації та медіа організують події RIGHTS NOW! під час 21 Docudays UA
Новини
16 квітня 2024
RAW DOC. Відкриваємо прийом заявок!
DOCU/ПРО
10 квітня 2024
RAW DOC. Відкриваємо прийом заявок!
DOCU/ПРО
10 квітня 2024
Відкриваємо набір волонтерів/-ок на Docudays UA-2024
Новини
08 квітня 2024
Відкриваємо набір волонтерів/-ок на Docudays UA-2024
Новини
08 квітня 2024
ГО «Докудейз» розпочинає новий інституційний проєкт
Новини
04 квітня 2024
ГО «Докудейз» розпочинає новий інституційний проєкт
Новини
04 квітня 2024
Знайомтесь із журі RIGHTS NOW!-2024
Новини
01 квітня 2024
Знайомтесь із журі RIGHTS NOW!-2024
Новини
01 квітня 2024
Зустрічайте студентське журі цьогорічного Docudays UA
Новини
28 березня 2024
Зустрічайте студентське журі цьогорічного Docudays UA
Новини
28 березня 2024
Представляємо міжнародне журі Docudays UA-2024!
Новини
22 березня 2024
Представляємо міжнародне журі Docudays UA-2024!
Новини
22 березня 2024
Сексуальне насильство, пов’язане з війною: як допомогти постраждалим
Конспект
21 березня 2024
Сексуальне насильство, пов’язане з війною: як допомогти постраждалим
Конспект
21 березня 2024