Огляд програми

Фільм-есе: дослідження, щоденник, пропаганда

25 квітня 2020

Сьогодні, 25-го квітня, в межах майстерні DOCU/КЛАС українські та іноземні кінокритики подискутують на тему «Навіщо дивитися документальний есей онлайн?». Вмикайте о 17.00 онлайн-трансляцію англійською мовою на нашому Youtube-каналі, та з перекладом на українську – на фестивальному сайті. Кінокритикиня Наталя Серебрякова коротко розповідає, чим особливий жанр фільму-есе. 

 

«Фільми у жанрі есе, мабуть, є найінноваційнішою та найпопулярнішою формою кіномистецтва, починаючи з 1990-х», – писав Тімоті Корріган у книзі «Фільм-есе» (2011). Яким же є цей жанр? Це документальна або неігрова картина, яка висвітлює реальність, використовуючи слова, зображення та звуки для передачі повідомлення. Що робить есей особливо виразним? Насамперед – особистісний вимір і стиль режисера або режисерки.

 

У кінокритиці термін «фільм-есе» вживається для опису саморефлексивного та самореференційного документального кіно, що розмиває межі між художньою вигадкою та нон-фікшеном. Такі твори з’явилися ще невдовзі після того, як брати Люм’єр створили свої перші стрічки. Однак теоретики одноголосно погоджуються з тим, що вперше наведене визначення використав художник, авангардист і режисер-експериментатор Ганс Ріхтер у 1940 році. Пізніше есеїстичною формою зацікавився Андре Базен, проаналізувавши «Лист із Сибіру» (1957) Кріса Маркера – екранний нарис про реальність минулого та сучасного Сибіру. І саме Кріс Маркер вважається засновником жанру есеїв у кінематографі.

 

Французька «нова хвиля» популяризувала короткометражні есеї, а німецьке «нове кіно» відродилося через них завдяки широкому інтересу до вивчення національної історії.  Фільми-есеї мають літературну генеалогію і можуть бути, наприклад, пропагандистськими (Дзиґа Вертов), дослідницькими (Шанталь Акерман) або щоденниковими (Йонас Мекас).

 

Серед сучасних режисерів-есеїстів найвідоміші – Джем Коен, Брюс Бейлі, Пітер Гаттон (який нещодавно пішов із життя). Вони використовують кадри так, як письменники використовують речення, і за допомогою монтажу створюють смислові зв’язки, вибудовуючи з матеріалу певне повідомлення, а кожний витвір автора є передусім зображенням його особистості.

 

На Docudays UA-2020 фільми-есе складають програму «Вибачте. Зображення відсутнє». Стрічки доступні для перегляду на docuspace.org.

__

 

Чільне фото: кадр з фільму «Я часто думаю про Гаваї»

19 МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
25 – 
березня
3
квітня 2022
«Пароль: паляниця»: Docudays UA на Sheffield DocFest
Новини
19 травня 2022
«Пароль: паляниця»: Docudays UA на Sheffield DocFest
Новини
19 травня 2022
DOCU/УКРАЇНА в фокусі: Олексій Радинський
Інтерв'ю
16 травня 2022
DOCU/УКРАЇНА в фокусі: Олексій Радинський
Інтерв'ю
16 травня 2022
Зустрічайте проєкти-переможці Civil Pitch 2.0
Новини
13 травня 2022
Зустрічайте проєкти-переможці Civil Pitch 2.0
Новини
13 травня 2022
Запускаємо телеграм-бот «Архіву війни»
Новини
13 травня 2022
Запускаємо телеграм-бот «Архіву війни»
Новини
13 травня 2022
Українська документалістика та дискусія про політичну відповідальніст…
Новини
13 травня 2022
Українська документалістика та дискусія про політичну відповідальність кіно на фестивалі One World Romania
Новини
13 травня 2022
Шукаємо кінопроєкти для участі у презентації «Work in progress: Scree…
DOCU/ПРО
05 травня 2022
Шукаємо кінопроєкти для участі у презентації «Work in progress: Screen Ukraine» на Sheffield DocFest
DOCU/ПРО
05 травня 2022
DOCU/УКРАЇНА в фокусі: Єва Нейман
Інтерв'ю
05 травня 2022
DOCU/УКРАЇНА в фокусі: Єва Нейман
Інтерв'ю
05 травня 2022
DOCU/УКРАЇНА в фокусі: Дмитро Грешко
Інтерв'ю
28 квітня 2022
DOCU/УКРАЇНА в фокусі: Дмитро Грешко
Інтерв'ю
28 квітня 2022