Цей фільм, задуманий як поетичне есе, бере під сумнів вибір на користь ядерної енергетики та є своєрідним попередженням. Камера рухається повз обличчя й тіла мешканців/-ок, які налаштовані залишитися на опроміненій території. Ліквідатор(к)и корчують дерева й траву та знімають шари ґрунту. На наших очах робітники/-ці поетапно розбирають німецьку атомну електростанцію, перш ніж радіоактивні відходи будуть поховані під землею на сто тисяч років. Чжао Лян, подібно до провідника з потойбіччя, поетичною мовою оплакує наслідки людського безумства, що призводить до самознищення. Чого варті зусилля протестувальників й протестувальниць проти ядерної енергетики, що благають поважати землю? Людина оспівує Нещастя.
Несподівано поетична стрічка «Мені так шкода» — це пророча панорама, прем’єра якої відбулася у 2021 році на Каннському кінофестивалі в межах нової секції «Кіно та клімат».
Творча команда:
Режисерська робота: Чжао Лян
Продюсування: Серж Лалу, Валері Ґерен, Чжао Лян, Чжао Цзя, Чен Рубі
Операторська робота: Чжао Лян, Сунь Шаоґуан
Монтаж: Фабріс Руо
Звук: Анна Джорджія Маккей, Чжен Цзинсі
Виробництво
Zhao’s Image Production Limited, Arte France, Les Films d’IcLes Films d'ici
Дистриб'юція:
Нагороди
«Найкращий документальний фільм» Міжнародного кінофестивалю у Бусані (2021); Каннський кінофестиваль (2021)
Режисер/-ка
Чжао Лян
Чжао Лян народився у 1971 році в Ляоніні (Китай). У 1992 році закінчив Академію образотворчих мистецтв Лю Сіня. З 1993 року мешкає в Пекіні. Незалежний режисер-документаліст, фото- та відеохудожник.
Вибрана фільмографія
«Бегемот» (2015), «Петиція» (2009), «Злочин і кара» (2007), «Разом» (2011), «Паперовий літачок» (2001)
