Огляд програми

Образ майбутнього

22 травня 2023

З чого складається образ майбутнього? Іноді майбутнє занурюється в невизначеність і залежить від перебігу війни в Південному Судані. Іноді воно лежить, змите цунамі, на дні Тихого океану біля узбережжя Японії. Колись словацька родина готувалася до великого весілля, аж от —  ховає закохану пару журналістів/-ок, вбиту на замовлення місцевого олігарха. Це сюжети фільмів, відібраних до центральної програми — «Образ майбутнього». Так, вони непрості. Кожного разу, переживаючи нову драму, я замислююсь: чи є вихід? Чи вистачить у героїв/-нь сил пережити втрату, боротися за відновлення справедливості й покарання винних? Адже документальні фільми — не ігрові історії Голівуду, де гарантовано позитивний фінал.


У квітні я була у відрядженні в Братиславі. Гуляючи старим центром, я натрапила на пам’ятник журналісту Яну Куцяку і його нареченій Мартіні Кушніровій. Хтось приніс їхню спільну фотографію і свіжі квіти. Цих молодих людей було вбито п’ять років тому, у їхньому будинку, в селі за 65 км від Братислави. Ян розслідував податкове шахрайство кількох бізнесменів, пов'язаних зі словацькими політиками вищого рівня.. Вбивство стало потрясінням й спричинило масові протести у всій країні та за її межами..21 жовтня 2019 року Спеціальна прокуратура передала до суду обвинувачення проти одного з найбагатших бізнесменів Словаччини Маріана Кочнера та ще чотирьох осіб. Однак олігарха виправдали. Рідні та друзі вбитих почали своє розслідування й кампанію з покарання злочинців. Частиною цієї боротьби став фільм «Вбивство журналіста» режисера Метта Сарнецкі. Знайдені докази допомогли висунути нові обвинувачення й наново відкрити справу проти Маріана Кочнера.



У березні 2011 року, внаслідок землетрусу, по північному сходу в Японії вдарило гігантське цунамі, висота якого сягала 15 метрів. Внаслідок трагедії загинули або пропали безвісти близько 18 тисяч людей. Фільм «Усі наші серця б’ються в ритмі зірок, що вибухають» Дженніфер Райнсфорд — це епічна одіссея про катастрофу людини й природи, про можливість зцілення після пережитого. Один з героїв заприсягся підняти з глибин тіло дружини. Він день у день обстежує води узбережжя. Водночас на березі працює група волонтерів/-ок: вони витягають з океану мотузки, сітки, уламки будівель — все, що може загрожувати життю риб і тварин. Авторка нагадує, що появі кисню на планеті ми завдячуємо маленькій водорості, що ховалася від ультрафіолету під товщею води. Нині ми маємо попіклуватися про океан, звідки походить земне життя. 

кадр з фільму «Усі наші серця б’ються в ритмі зірок, що вибухають»

У фільмі «Відвідувачі» режисерки Вероніки Лішкової, молода антропологиня Зденка переїжджає з чоловіком і трьома синами на Шпіцберген. Її цікавить вплив глобалізації на жителів/-ок найпівнічнішого міста світу Лонґ’їр, але також і відповідь на запитання, чи є у світі місце для побудови ідеального майбутнього. Перед Зденкою близько 1000 респондентів/-ок — усе населення містечка. Проводячи інтерв’ю, вона починає розуміти, наскільки неоднорідною є невелика місцева громада. Колоністські практики, расова дискримінація та інші гріхи цивілізації сягнули навіть сюди, в царство льодовиків та полярних ведмедів. Героїні довелося дістатися краю світу, щоб переосмислити поняття дому й важливості свого місця в рідній Чехії.



кадр з фільму «Відвідувачі»

Режисер(к)и фільму «Юний Платон» пропонують нам переміститися до Північної Ірландії, у Белфаст. Тут є школа з незвичайним директором: він любить Елвіса і грецьких філософів, а ще вірить, що освіта допоможе зупинити майбутні конфлікти в столиці. Така задача —  не з легких: місцева громада живе бідно, поряд з сектантською агресією, зловживанням наркотиками та насиллям. Однак початкові класи, якими опікується Кевін Мак-Карві, — це діти, які володіють мудрістю грецьких філософів, підкуті в дискусіях про релігійні та національні конфлікти, з розвиненим критичним мисленням. На батьківських зборах вони виглядають набагато розумнішими за своїх матерів. Саме новий формат освіти, на думку авторів/-ок стрічки, здатен подолати депресію в регіоні й перезавантажити країну.

кадр з фільму «Юний Платон»

Останній у добірці — фільм «Немає простого шляху додому». Дружина і доньки легендарного лідера Південного Судану вертаються додому з екзилю, аби продовжити справу чоловіка та батька, який помер десять років тому. Країна перебуває у стані війни протягом більшої частини своєї короткої історії. Режисерка фільму Акуол де Мабіор записує ранкові розмови з мамою, яка стає на чолі держави й надією для всієї нації. Непростий вибір, де в жертву віддають особисте, щоб досягти миру і процвітання батьківщини. 

кадр з фільму «Немає простого шляху додому»

Переглядаючи відеощоденник Акуол, я замислилася над поверненням українців/-ок додому. Відбудова держави — одне з найголовніших випробувань нашого покоління. 

Поговорімо, з чого починати. Можливо, саме з освіти, як вважає директор ірландської школи з фільму «Юний Платон»? Ми також викриватимемо корупційні скандали й зловживання в новій післявоєнній країні. Та нам потрібно бути напоготові, щоб захистити найвідважніших, що займатимуться розслідуваннями. Наслідки війни — це забруднені й заміновані території, копітка робота, де потрібні будуть всі: розміновувачі/-ки, екологи/-ні, волонтер(к)и, аграрії/-йки, працівники/-ці туристичної сфери, правозахисники/-ці, активіст(к)и та численні свідомі й небайдужі громадяни/-ки. Можливо тоді ми зможемо збудувати ідеальне майбутнє у своїй країні, не шукаючи його по далеких світах, як це робила Зденка.


Сподіваюся, перегляд цієї програми допоможе збудувати ідеальну країну хоча б у нашій уяві. Де кожен та кожна — відповідальний/-а за спільний образ майбутнього.

Чільне фото: кадр з фільму «Усі наші серця б’ються в ритмі зірок, що вибухають».

Текст: Дар'я Аверченко, директорка Комунікаційного департаменту і членкиня відбіркової ради Docudays UA

_______
Ювілейний 20 Docudays UA відбувається за підтримки Посольства Швеції в Україні, Посольства Швейцарії в Україні, Українського культурного фонду, Посольства США в Україні, Посольства Ірландії в Україні, Посольства Данії в Україні, Посольства Бразилії в Україні, Польського інституту в Києві та Чеського центру Київ. Думки, висновки чи рекомендації не обов'язково відбивають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково його автор(к)и.


21 МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
 31 — 9 
травня
червня 2024
Представляємо міжнародне журі Docudays UA-2024!
Новини
22 березня 2024
Представляємо міжнародне журі Docudays UA-2024!
Новини
22 березня 2024
Сексуальне насильство, пов’язане з війною: як допомогти постраждалим
Конспект
21 березня 2024
Сексуальне насильство, пов’язане з війною: як допомогти постраждалим
Конспект
21 березня 2024
«Український сезон: Сила людей»
Новини
20 березня 2024
«Український сезон: Сила людей»
Новини
20 березня 2024
Показ і дискусія: документування сексуального насильства, пов’язаного…
Новини
01 березня 2024
Показ і дискусія: документування сексуального насильства, пов’язаного з війною
Новини
01 березня 2024
Запрошуємо громадські організації до співтворення дискусійного майдан…
Новини
29 лютого 2024
Запрошуємо громадські організації до співтворення дискусійного майданчика на Docudays UA
Новини
29 лютого 2024
Грані незламності: показ та обговорення документального фільму «Євром…
Новини
19 лютого 2024
Грані незламності: показ та обговорення документального фільму «Євромайдан. Чорновий монтаж»
Новини
19 лютого 2024
Запрошуємо до студентського журі Docudays UA-2024!
Новини
16 лютого 2024
Запрошуємо до студентського журі Docudays UA-2024!
Новини
16 лютого 2024
Катерина Горностай: «Прикол Docudays UA — це фестиваль документальног…
Інтерв'ю
08 лютого 2024
Катерина Горностай: «Прикол Docudays UA — це фестиваль документального кіно, про який не знімали нічого на відео»
Інтерв'ю
08 лютого 2024