Щотижня іммігрантка з Бразилії Ракель (41 рік) відвідує свою подругу Мадлен (107 років) у будинку для пенсіонерів/-ок у Монреалі й намагається вмовити її вийти на вулицю. Старша жінка відмовляється: їй більше нічого робити на вулиці. Ракель не здається і знаходить спосіб взяти Мадлен із собою в подорож до моря на авто. Результат цього — історія, яка грається з реальністю та вигадкою і дозволяє порефлексувати про життя, смерть і певність того, що по дорозі завжди є що дізнатися нового.
Творча команда:
Режисерська робота: Ракель Санцінетті
Операторська робота: Стефані-Анн Вебер Бірон
Звук: Саша Реткліфф
Виробництво
Raquel Sancinetti
Нагороди
Найкращий короткометражний документальний фільм на FIPADOC, Франція (2024), найкращий анімований короткометражний фільм на кінофестивалі Cinema on the Bayou, США (2024), нагорода глядацьких симпатій на Лісабонському фестивалі анімаційного кіно Monstra, Португалія (2024), найкращий анімований короткометражний фільм на фестивалі Filministes, Канада (2024), найкращий канадський короткометражний фільм на Монреальському міжнародному фестивалі фільмів для дітей (2024) і на кінофестивалі в Ґімлі, Канада (2024), почесна відзнака на кінофестивалі в Солт-Спрінґ, Канада (2024), громадська нагорода на Vues de Québec, Франція (2024), спеціальна відзнака журі на фестивалі Vues sur Mer, Канада (2024), найкращий короткометражний фільм на фестивалі Quebecuá, Іспанія (2024), «Ірис» за найкращий анімований короткометражний фільм на фестивалі Гала квебецького кіно (2023), міжнародна нагорода критиків FIPRESCI на Міжнародному фестивалі короткометражного кіно Regard у Саґуене, Канада (2023), нагорода народного вибору на Самітах анімаційного кіно, Канада (2023), найкращий короткометражний фільм Квебека на фестивалі Les Percéides (2023), Гран-прі за найкращий документальний короткометражний фільм (кваліфікація на конкурс на «Оскар») на Едмонтонському міжнародному кінофестивалі, Канада (2023), нагорода головного журі (кваліфікація на «Оскар») та нагорода народного вибору на Міжнародному фестивалі короткометражного кіно в Уппсалі, Швеція (2023), нагорода молодіжного журі на Міжнародному фестивалі освітнього кіно, Франція (2023)
Режисер/-ка
Ракель Санцінетті
Ракель Санцінетті (Канада) — бразильсько-канадська режисерка, яка живе у Монреалі. Маючи досвід постпродакшену кіно, вона отримала ступінь із кіноанімації в Університеті Конкордія у 2013 році. З того часу працює над незалежними фільмами. Її нещодавня робота — анімований документальний короткометражний фільм «Мадлен» (2023) був відібраний до програм понад 40 фестивалів (Hot Docs, Slamdance, Regard та ін.) і здобув 11 нагород, зокрема за найкращий короткометражний документальний фільм на Едмонтонському міжнародному кінофестивалі та нагороду головного журі на Фестивалі короткометражного кіно в Уппсалі, що дозволило фільму брати участь у конкурсі номінантів на «Оскар».
