Ольга Брегман - українська продюсерка із понад 15-річним досвідом кіновиробництва. Співзасновниця очолюваної жінками 2Brave Productions.
У її фільмографії такі фільми, як «Стрічка часу» Катерини Горностай (конкурс Берлінале 2025), «Правило двох стін» Девіда Гутніка (спеціальна відзнака Tribeca FF 2023), «Стоп-Земля» Катерини Горностай (Crystal Bear Generation 14+ на Берлінале 2021), «Мирні люди» Оксани Карпович (дві спеціальні відзнаки Berlinale 2024), «Жива ватра» (нагорода Hot Docs 2015), «Колапс. Як українці зруйнували Імперію Зла» (документальний серіал 2021 для Суспільне). Випускниця навчальних програм Ex Oriente та Eurodoc.
Надія Парфан – режисерка, креативна продюсерка, кураторка культурних проєктів. Співзасновниця міжнародного фестивалю кіно та урбаністики «86» в місті Славутич (2014–2018) та кінокомпанії Phalanstery Films. Засновниця і кураторка онлайн-платформи українського кіно Takflix.com. Учасниця Української кіноакадемії, Національної спілки кінематографістів України, Асоціації документального кіно. Режисерка та сценаристка фільмів Reve ta stohne on Tour (2016) – спеціальна відзнака журі Docudays UA, «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» (2019) – премія «Золота Дзиґа» та «Кіноколо» за найкращий документальний фільм, «Це побачення» (2023) – спеціальна відзнака журі Берлінале. Продюсерка альманаху MyStreetFilmsUkraine (2015–2018) і спецпроєкту Takflix Original.
Єлизавета Сміт – режисерка, авторка сценарію. Закінчила університет КНУТКІТ у 2014 році з фаху режисури ігрового фільму. Під час навчання знімала художні короткометражні фільми, які брали участь в українських кінофестивалях. Деякий час працювала режисером на ТБ. Стала співзасновником кінокомпанії «Табор». Під час Революції Гідності 2013–2014 рр. почала працювати як документалістка. З грудня 2014 почала волонтерську діяльність у місті Миколаївка Донецької області, займаючись із школярами театром. Саме там був знятий фільм «Школа №3», який отримав гран-прі програми Generation 14+ Берлінале у 2017 р. Була головною режисеркою соціально-культурного театрального проєкту Class act East-West. Також ставила документальні вистави в Театрі Переселенця. Режисерка (разом із Аліною Горловою та Семеном Мозговим) фільму Militantropos, прем’єра якого відбудеться у програмі «Двотижневик режисерів» Каннського кінофестивалю 2025. Учасниця міжнародних програм Berlinale Talents, TorinoFilmLab, The Write Retreat, MidPoint Feature Launch, Sundance Script Lab та інших. Членкиня Української та Європейської кіноакадемій. Отримала премію 30 under 30 від KyivPost. Началась в Аспен інституті у 2019 році.
Іван Сауткін – режисер, оператор, митець, куратор мистецьких проєктів, власник ZHOVID THE RESIDENCE, співзасновник #BABYLON’13. Кінематографічну освіту отримав в Україні та Нідерландах. Викладав режисуру кіно у КАМА (Kyiv Academy of Media Arts) та ZHOVID DIRECTORS CAMPUS.
Іван Сауткін є режисером низки кіноробіт, як-от серії короткометражних стрічок в межах діяльності #BABYLON’13 у 2013–2014 рр., циклу документальних стрічок «Зима, що нас змінила» (2014), «Сильніше, ніж зброя» (2015), «Поема про маленьких людей» (2023). Наразі режисер працює над фільмом «ДНК нації» (2026).
Анна Капустіна – у 2003–2014 роках займалася продюсуванням рекламних роликів, телевізійних програм та міжнародних реаліті-шоу. З 2014 року є продюсеркою української кінематографічної спільноти #BABYLON’13 та громадської організації HERO.UA. Анна – членкиня Європейської кіноакадемії та Української кіноакадемії. Її документальний фільм «Перша сотня» був нагороджений премією глядацьких симпатій Docudays UA та номінований на «Найкращий український документальний фільм». «Земля блакитна, як апельсин» (2020) отримав нагороду за найкращу режисуру у Всесвітньому конкурсі документальних фільмів на кінофестивалі «Санденс» (2020), а також брав участь у Berlinale, HotDoc, IDFA, CPH:DOX та понад 100 фестивалях, отримавши понад 40 нагород. Її останній документальний фільм «Трішки чужа» мав світову прем’єру на Берлінале 2024.
Максим Буткевич - правозахисник, журналіст, громадський діяч, колишній військовослужбовець, колишній військовополонений. Співзасновник «Громадського радіо» та Центру прав людини ZMINA, був членом правління українського представництва Amnesty International, співзасновником та співкоординатором організації «Проєкт “Без кордонів”», опікувався захистом біженців/-ок та переселенців/-ок, боровся проти дискримінації, активно добивався визволення українських політв’язнів кремля, зокрема Олега Сенцова й Олександра Кольченка, модерував покази та події фестивалю Docudays UA. Присвятив правозахисній діяльності понад 15 років свого життя.
Від перших днів повномасштабного російського вторгнення Максим вступив до лав ЗСУ, брав участь у визволенні Київщини, воював на Сході та в червні 2022 потрапив у полон. В окупованому Луганську так званим судом «ЛНР» Буткевича засудили до 13 років колонії суворого режиму як «воєнного злочинця» за сфабрикованою справою. Після двох років і 4 місяців ув’язнення був звільнений із полону та повернувся до України в рамках обміну 18 жовтня 2024.
