Невидимі травми, спричинені війною, відштовхують ветерана Сергія від родини. Досі обтяжений відповідальністю за втрачені на війні життя, він намагається відновити стосунки з дружиною Надією та їхніми трьома синами — Сашком (11), Артемом (8) і Нікітою (3).
Фільм неочікувано змінює траєкторію, коли Сергій повертає камеру на саму режисерку. Ця зміна ролей створює простір для відкритого діалогу про любов і людські стосунки, адже режисерка ділиться власним досвідом розриву з іншим українським ветераном війни. Довіра та емпатія між головним героєм і режисеркою не лише допомагають висловити емоційні втрати, завдані війною, а й дають надію на цілющий потенціал документального кіно.
Більше про дотримання і захист прав військових поговоримо на правозахисній події «Захист прав військових: як має змінитися українська армія?», що відбудеться 7 червня у межах програми RIGHTS NOW! у кінотеатрі «Жовтень».
Леся Дяк — українська режисерка та продюсерка, чиї фільми демонструвалися на низці міжнародних кінофестивалів. У своїх стрічках вона досліджує теми людських взаємин, внутрішніх конфліктів, травм і зцілення. Її погляд завжди інтимний і глибокий. Леся здобула освіту в галузі комунікацій. У 2022 році завершила магістерську програму з режисури документального кіно DocNomads. Згодом заснувала продакшн-компанію DramaFree, що спеціалізується на авторському кіно та соціальних кампаніях довкола документальних фільмів.
У 2024 році Леся представила свій повнометражний документальний дебют «Татова колискова» — українсько-румунсько-хорватську копродукцію — на Сараєвському міжнародному кінофестивалі. Вона успішно поєднала ролі головної продюсерки та режисерки, щоб втілити у життя особисту стрічку. Нині Леся живе між Лісабоном і Києвом. Вона продовжує працювати над новими проєктами та активно співпрацює з копродюсерами з Португалії, Франції, Польщі та інших країн.
