22 Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA відбувся в Києві з 6 по 12 червня. Покази, події та виставки проходили в кінотеатрі «Жовтень» (вул. Костянтинівська, 26), KINO42 (вул. Костянтинівська, 11Б), галереї Ukraїnka Gallery (вул. Ігорівська, ⅛.), 1818 Rooftop Bar (вул. Костянтинівська, 11), а також в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE. Ексклюзивно після закриття фестивалю на глядачів і глядачок чекав глядацький день 13 червня: ми повторно показали стрічки-переможниці конкурсних програм та фестивальні хіти.
Провідна тема цьогорічного фестивалю – «Рідкісний ресурс», і в цьому матеріалі ми спробуємо прослідувати нашими яскравими спогадами й описати в цифрах, як багато рідкісних та цінних ресурсів – людей – долучилося до діалогу про права людини, силу документального кіно та роль партисипативної демократії на 22 Docudays UA.
«Ми багато чули про обговорення російських територіальних забаганок, геополітичних інтересів і навіть скандал довкола костюма президента Зеленського. Усе це стає темами міжнародних дискусій. Але в цих політичних процесах надто рідко йдеться про людей. І це – не норма. Саме тому правозахисні організації по всьому світу ініціювали кампанію People First!, щоб повернути український людський вимір у ці обговорення»,
– сказала правозахисниця Олександра Матвійчук під час своєї промови на церемонії відкриття фестивалю. Усі разом ми стали частиною перформативної акції «Люди – ключові!», яка вимагає звільнення військовополонених, незаконно ув’язнених цивільних, депортованих українських дітей та політв’язнів, утримуваних Росією.
Символічно, що після Олександри до слова вийшов довгоочікуваний друг фестивалю, член цьогорічного правозахисного журі, громадський діяч і правозахисник Максим Буткевич, якого в жовтні 2024 року звільнили з російського полону. Він поділився:
«Чесно кажучи, я був переповнений вдячністю, але не дуже здивований, коли вдивлявся у фотографії людей, які стояли на відкритті Docudays UA [прим. ред. – 2022 та 2023 року] з табличками, де було моє ім’я та заклик звільнити з полону. Я одразу згадав, як сам тримав подібну табличку з написом “Звільніть Сенцова”».
В Україну, подолавши складний шлях, приїхали гості з Чилі, Данії, Франції, Німеччини, Латвії, Португалії, Чехії, Нідерландів, Сакартвело та Хорватії. Серед іноземних членів і членкинь журі цього року були: Нільс Паг Андерсен, Крістін Камдессю, Марк Баудер та Ґіорґі Мревлішвілі. Зі своїми кінострічками до нас приїхали режисер(к)и Ніколас Моліна, Маартен де Шуттер, Ґієдре Бейноруте, Ігор Безінович, Обері Едлер, Гар О’Рурк і продюсер Улдіс Секуліс із особливою кінопрограмою для наймолодших. Також від складу експертів/-ок платформи DOCU/PRO долучилися наживо Мікаел Опструп, Бріджит О’Ші, Фабріс Пушо, Клемент Турон, Манон Дюверже, Ізабель Аррате Фернандес, Ваутер Янсен та Томас Постулка.
Французькі друзі фестивалю Софі Буше-Петерсон, Марі і Домінік Ребо із Comb’art Ukraine перед церемонією відкриття Docudays UA влаштували флешмоб, під час якого всі охочі вчилися танцювати гуцульський аркан та каталонський сардан, які наші народи танцювали перед важливими битвами.
«Я розумію, наскільки важливим було моє рішення приїхати особисто на цей фестиваль, я дуже радий, що це сталося, і вдячний за цей досвід».
Марк Баудер, німецький кінорежисер та продюсер, член журі DOCU/УКРАЇНА та DOCU/КОРОТКО
У формуванні кінопрограми фестивалю брали участь: 5 членів і членкинь Відбіркової ради: Дар’я Аверченко, Роман Бондарчук, Юлія Коваленко, Геннадій Кофман, Алла Тютюнник; 2 програмер(к)и: Ольга Сидорушкіна, Олег Мельничук; 6 експертів/-ок: Яна Ріман, Тетяна Кононенко, Олександра Калініченко, Сергій Ксаверов, Влад Головко, Поліна Яковлева; 15 волонтерів/-ок преселекції: Анастасія Ніббе, Серафіма Мельничук, Анастасія Циганок, Вікторія Іванова, Богдана Орел, Єва Зур’ян, Марія Черній, Ірина Давіденко, Яна Дудко, Анастасія Колодка, Фаїна Жолобак, Маргаріта Островская, Наяна Мостова, Катерина-Даніела Гульбицька та Олена Зашко.
«Те, що мене захоплює в цьому фестивалі, це, по-перше, українці та українки. По-друге, це гордість, яку відчувають люди, – коли вони дуже сильно аплодують на показах, висловлюють свою вдячність без жодної остороги, як, наприклад, на “Санаторії” Гара О’Рурка. Це чудово».
Майкл, глядач, австралієць, який працює в українській громадській організації
«Я вважаю, що це добре організований та вражаючий фестиваль. У мене таке відчуття, що люди, які його відвідують, справді захоплені кіно. Як режисер я завжди сподіваюся саме на таку аудиторію. Для мене рідкісним ресурсом у наші дні може бути повна увага до чогось – сидіти в кінозалі 90 хвилин і бути зануреним у документальну історію – це те, що ми маємо плекати в нашому швидкому цифровому світі».
Гар О’Рурк, ірландський режисер, автор цьогорічної стрічки-відкриття «Санаторій»
Усього ми видали 10 819 квитків для глядачів та глядачок. 438 із них ми передали зі знижкою студент(к)ам, школяр(к)ами та внутрішньо переміщеним особам, а 405 безкоштовно – пенсіонер(к)ам і військовим. Наш фестивальний розклад зручно було дивитися в застосунку ArtWizard, а на сайті docudays.ua його побачило загалом 54 865 людей за весь період фестивалю! Наша акредитаційна служба невтомно видавала бейджі, пакувала сувенірні торбинки з подарунками від наших партнерів Lush та DeLaMark, друкованим фестивальним гідом і стікер-паком, з якого можна відсканувати qr-код та погортати новий «Електронний каталог української документалістики».
За час фестивалю ми співпрацювали з 20 всеукраїнськими ЗМІ. Для підготовки матеріалів, оглядів, текстів і статей акредитувалися 100 медійників та медійниць. Спільно з нашими амбасадорами та амбасадорками ми випустили 6 тематичних кінопідбірок фестивалю, аби залучити нових глядачів та глядачок. Ще десяток рекомендацій були опубліковані у сторіз. Лише за тиждень Docudays UA наша онлайн-спільнота збільшилася на 1 300 підписників/-иць у соцмережах. А в наших фестивальних текстах та виступах команда зробила 157 одруківок та омбовок, цікаво, чи ви помітили якісь із них?
Правозахисна програма RIGHTS NOW! цьогоріч тривала 6 днів, події починалися з 10:00 і завершувалися після 20-ї: 6 «кав із правозахисниками/-ицями», 15 панельних дискусій (включно з подією від Архіву Війни та Мережі DOCU/CLUB), 5 секцій «живих бібліотек» і 2 «містки з фронту». Загалом 28 подій, до співтворення яких долучилося 9 партнерських громадських організацій, проєктів та інституцій, 106 спікерів/-ок і модераторів/-ок, а також наживо 775 відвідувачів і відвідувачок. Покази короткометражних документальних та експериментальних фільмів у рамках правозахисної програми продемонстрували, що повні зали аудиторії можуть збирати не лише стрічки оскароносних авторів/-ок, а й, наприклад, дискусія про людей без громадянства чи про дитинство у війні.
«Я отримала можливість виступити на заході правозахисної програми, де розповіла про тему кримінальної відповідальності за колаборацію. А ще познайомилася з представниками міжнародних фондів, продюсерами, режисерами, аналітиками з прав людини і отримала свій перший досвід публічного пітчингу, за який дуже вдячна. Фестиваль звів мене з прекрасними людьми, які, я вірю, залишаться частиною мого життя. Я відчула, що є спільнота, яка готова слухати, розуміти й підтримувати».
Анна Козьменко, юристка Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини, продюсерка дебютного документального фільму
На 22 Docudays UA команда Архіву Війни вперше представила позаконкурсну програму «АРХІВ ВІЙНИ / ДОКАЗИ». У її межах відбулося 5 показів, на яких було презентовано 6 фільмів, створених правозахисними організаціями та медіа: «Радіо Свобода», The Kyiv Independent, Центр просторових технологій, Харківська правозахисна група (ХПГ), «Ґвара Медіа» та «Слідство.Інфо». Автори та авторки стрічок також обговорили виклики документування воєнних злочинів під час дискусії, модерованої журналісткою «Рубрики» Вікторією Губаревою. Події Архіву Війни відвідало понад 500 людей. 100 з них завітали до переглядової кімнати Архіву Війни, щоб особисто побачити, як працює платформа.
Програма DOCU/СИНТЕЗ цьогоріч об’єдналася з Архівом Війни, щоб організувати міждисциплінарну мистецьку лабораторію LAB: DOCU/СИНТЕЗ x Архів Війни. Опенкол Лабораторії для митців і мисткинь зібрав 188 заявок, з яких журі обрало 32 для участі в освітньому модулі. Після модуля лишилося 10 проєктів-фіналістів, які автор(к)и реалізували за підтримки Лабораторії та запрошених менторів/-ок. Результатом роботи стала виставка «Як ми пам’ятаємо» в Ukraїnka Gallery. До експозиції увійшов також 1 твір учасників/-иць навчального модуля, який вони реалізували незалежно. Виставку відвідало близько 240 глядачів/-ок. Ще близько 45 завітало на артист-токи від авторів/-ок творів, якими доповнили програму. DOCU/СИНТЕЗ також провів спеціальну подію, в межах якої відбувся показ фільму «ВПО» Жанни Кадирової та дискусія про збереження культурної спадщини в кінотеатрі «Жовтень». Захід відвідало понад 50 глядачів/-ок.
«Роботу з темою пам’яті й дослідження спадщини я вважаю найактуальнішими в поточних реаліях. Спроба художників і художниць звернутися до цього через свою оптику надихнула мене на думку, що пам’ять – це також відповідальність: що ми обираємо зберегти, а що – забути. Оцифрована матеріальність стає новим способом збереження, особливо важливим у часи війни та невизначеності. У цьому сенсі новий досвід стає для мене не менш важливим».
Дмитро Пруткін, глядач, фотограф
Під час фестивалю Мережа DOCU/CLUB у партнерстві з Правозахисним департаментом провели 2 події в межах інформаційної кампанії «Сексуальне насильство в інтернеті: як захистити дітей», над втіленням якої упродовж року працюють ГО «Докудейз» та ВГО «Магнолія». Глядачі й глядачки фестивалю отримали 1 000 буклетів з інформацією, яка допоможе їм вберегти дітей від цієї загрози. Також команда Мережі провела 3-денну конференцію, на яку приїхали 48 модераторів і модераторок кіноклубів Docudays UA з усієї України. До навчальних сесій з модерування показів документальних фільмів у кіноклубах долучилися 8 експертів/-ок.
У межах майстерні DOCU/КЛАС ми провели 5 панельних дискусій на актуальні для української кіноспільноти теми. У подіях взяв/-ла участь 21 спікер/-ка: досвідчені кінопрофесіонал(к)и, куратор(к)и та культурні менеджер(к)и.
«Я думала про те, що перебувати зараз в кінотеатрі і просто дивитися кіно – це привілей насправді. Адже щодня в умовах війни ми проживаємо важкий досвід, губимося у величезній кількості справ. Я відчуваю, що це щастя – бути тут. Також я ходжу на Docudays UA для того, щоб зустріти друзів і людей, з якими ми якимось чином втратили зв’язок, тут є нагода для несподіваних та теплих зустрічей, живого спілкування».
Наталка Дяченко, глядачка, фотографка
Загалом цього року індустрійну акредитацію DOCU/ПРО отримали 202 людини. На них чекали 14 заходів: презентації від ARTE France та Суспільного, майстеркласи з промоції та дистрибуції від іноземних та українських професіоналів/-ок, панельні дискусії з питань міжнародної копродукції та багато інших подій. Окремий день було присвячено темі покращення психічного здоров’я в кіноіндустрії, де говорили про роботу з травмою у сфері кіно та стратегії підтримки кінороб(к)ами себе та героїв/-їнь під час роботи над фільмами. Загалом заходи DOCU/ПРО, як онлайн, так і наживо, відвідали близько 513 людей. Також цьогоріч вже вдруге відбулася програма RAW DOС, створена для кінематографістів/-ок, які працюють над проєктами своїх фільмів і хочуть провести тестовий показ експерт(к)ам міжнародної індустрії та отримати професійний відгук. Під час закритих показів учасники/-иці мали змогу поспілкуватися з потенційними партнер(к)ами, з-поміж яких представники/-иці європейських суспільних мовників, сейлз-агентів і фестивалів.
«Неймовірно сильний час для української документалістики. Ми відмітили, наприклад, що фільми національного конкурсу були представлені в Берліні, Каннах, Венеції – це надзвичайний результат. Але це не лише завдяки талантам українських кінематографістів і кінематографісток, це ціла екосистема людей із усього світу, які працюють разом, щоб донести ці історії до глядачів і глядачок, тому що ми всі віримо в їхню культурну та історичну цінність».
Бріджид О'Ші, тьюторка та консультантка, директорка Європейської асоціації документального кіно (DAE) та запрошена експертка шоукейсу RAW DOC
Ми свідомі того, що також важливим рідкісним ресурсом є нові покоління. Саме тому цьогоріч ми відновили проєкт DOCU/ТАБІР для наймолодших відвідувачів та відвідувачок фестивалю. Упродовж 6-ти днів роботи творчого простору Baby Nest ми провели 50 захопливих сесій дослідження світу й себе. Діти змішували кольори в ебру-живописі, виготовляли аромамішечки, розписували екоторби, готували смаколики, творили зелений дизайн, досліджували літній Поділ. Сумарно їхні батьки отримали понад 72 години, аби повністю зануритись у програму фестивалю.
На церемонії нагородження ми вручили 5 головних призів і 5 спеціальних відзнак, а також премію ім. Андрія Матросова від команди Docudays UA, нагороди студентського журі та глядацьких симпатій і один почесний диплом від журі Спілки кінокритиків України. А також вперше відзначили 4-ма партнерськими нагородами проєкти шоукейсу RAW DOC у межах платформи DOCU/ПРО.
«Багато фільмів, які ми побачили в програмі фестивалю, торкаються болю цього світу, але документалісти й документалістки розкривають його для нас, і я маю надію, що роздуми про цей біль спонукають людей до дій».
Нільс Паг Андерсен, данський режисер монтажу, який працював із понад 250 кінострічками, член журі DOCU/СВІТ та запрошений експерт платформи DOCU/ПРО
9 838 світлин зробила фотослужба фестивалю, до складу якої увійшли: Стас Карташов, Валентин Кузан, Анна Солі, Поліна Полікарпова, Назар Фурик, Сергій Хандусенко та Настя Телікова. А наш флікер з усіма зробленими світлинами за короткий період фестивалю проглянули 456 466 разів!
Ми представили на 22 Docudays UA 71 фільм із 38 країн світу: від Чилі до Бутана. У конкурсах взяли участь 15 українських стрічок: 7 національних прем’єр і 4 світових. В онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE ми показали 14 стрічок – 732 рази наші глядачі/-ки переглянули онлайн-добірку платформи, усі ці релізи мали адаптовані (описові) субтитри та звукоопис і були доступні для людей із порушенням зору.
Ми також залучили 7 лідерів/-ок думок до поширення інформації про доступне кіно на фестивалі, 5 з них взяли участь у нашому експерименті та подивилися фільм із заплющеними очима, аби описати свій досвід та розповісти про важливість створення доступного кіно та його розвитку.
«Для мене важливо підкреслити, що доступність – це не просто зручність, а базова потреба кожної людини. Всі ми маємо право на культуру, на мистецтво, на якісне кіно. У цьому контексті фестиваль Docudays UA вже давно взяв на себе роль забезпечення доступності до культурного продукту».
Уляна Пчолкіна, громадська діячка, амбасадорка доступності
Ми проводили глядацьке опитування, в якому взяли участь 278 людей: 99% опитаних висловили зацікавленість у тому, щоб відвідувати покази документального кіно про права людини знову, 95% відзначили, що відчули себе в безпеці на фестивалі.
Окрім програми показів та подій цього року ми повернули практику сортування відходів на фестивалі. За тиждень Docudays UA нам вдалося зібрати 49 кілограмів вторсировини. Найбільше – скла (40 кг), яке перетворять на нові пляшки, плитку чи навіть будівельні матеріали. Зібрали також 5 кг макулатури – її наступне життя може бути у вигляді картонних коробок чи паперових рушників. Пластикові пляшки PET (3 кг) – це потенційні флісові кофти або пакети. А 1 кг алюмінієвої тари стане новим посудом або бляшанками. Завдяки спільним зусиллям ми уникнули майже 38 кг викидів CO₂. Це приблизно стільки ж, скільки утворюється під час поїздки автомобілем із Києва до Черкас (≈198 км), або при спалюванні 16 літрів палива.
«Навколо фестивалю будується традиція не тільки для режисерів/-ок приїжджати і показувати своє кіно, а ще й для публіки сприймати його як частину нашого культурного публічного життя. На мою думку, саме Docudays UA – це фронтир в авангарді для української культури, історії, яка будується. Тому саме тут, в цій точці – в кінотеатрі “Жовтень” – формується наша історія. Здається, що це локальна подія, а насправді це – частина великого процесу, яка має вплив на життя України».
Мстислав Чернов, український режисер, його стрічка «2000 метрів до Андріївки» отримала головні нагороди DOCU/СВІТ, RIGHTS NOW! та приз глядацьких симпатій.
Ми вдячні Силам Оборони України за змогу продовжувати робити фестиваль в умовах війни. Підрахунок підсумків 22 Docudays UA ще триває, проте нам надзвичайно приємно завершувати цей перелік незліченних рідкісних ресурсів новиною про те, що ми разом з глядачами й глядачками змогли зібрати 254 760 грн для спільної ініціативи з фондом «Гуркіт»! Ці кошти будуть використані на засоби ППО на Сумському напрямку, а також на підтримку родин наших колег і колежанок, які нині перебувають у полоні. Детальний звіт БФ «Гуркіт» ми опублікуємо згодом на нашому сайті та в соцмережах.
Усвідомлюючи, що Docudays UA – це також рідкісний ресурс, до якого хочеться повертатися, після коротких канікул ми почнемо планувати 22 Мандрівний Docudays UA та 23 Docudays UA 2026. Залишайтеся з нами віртуально: ми зібрали 17 записів цьогорічних дискусій у нашому онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE!
Коментарі збирали та записували: Іван Глухенький, Захар Манухов, Марія Матяшова, Ксенія Опря.
Для створення матеріалу було цитовано статтю Zmina.info.
22 Docudays UA відбувся за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду «Відродження». Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу, урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.
