Архів Війни на 22 Docudays UA представляє позаконкурсну програму фільмів «АРХІВ ВІЙНИ/ДОКАЗИ», створених документатор(к)ами під час повномасштабного російського вторгнення в Україну. Це роботи, що фіксують воєнні злочини — часто створені не професійними кінематографіст(к)ами, а активіст(к)ами, журналіст(к)ами та правозахисниками/-ицями.

Програма досліджує унікальну межу між правозахисною та документальною діяльністю, надаючи простір для діалогу між автор(к)ами та аудиторією. Вона також є кроком до об’єднання спільноти фіксаторів воєнних злочинів і до пошуку нових форм взаємодії.

Радіо Свобода похвилино реконструювала три дні березня 2022 року на вулиці Яблунській у Бучі. Це був період одних із найінтенсивніших розстрілів мирного населення. Документальний фільм «Буча. Яблунська» поєднує відео із камер спостереження, невідомі раніше кадри вбивств, секретні російські документи, свідчення очевидців та рідних загиблих, аби розповісти про російських катів та їхніх жертв. Радіо Свобода назве імена військових, які можуть бути причетні до масових вбивств на Яблунській і надасть докази причетності вищого російського командування. Стрічка є третьою частиною розслідування журналіста Радіо Свобода Дмитра Джулая про масові вбивства у Бучі.

Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Кадр із фільму «Буча. Яблунська»

Авіаудар по Маріупольському театру 16 березня 2022 року став шокуючою подією перших тижнів повномасштабного російського вторгнення в Україну. Тоді будівля прихистила тисячі маріупольців під час облоги міста, а напис «ДЕТИ» на землі сигналізував, що театр — не військова ціль. Попри це, росіяни завдали авіаудару по будівлі.

28 березня 2022 року російські війська захопили центр міста. Відтоді окупаційна влада ліквідовує та маніпулює доказами злочину. Руїни театру стали декорацією для пропаганди. 22 грудня 2022 року більша частина залишків будівлі була знесена.

Центр просторових технологій (CST) у своєму фільмі «МІСТО В ТЕАТРІ: Російський авіаудар по Маріупольському драмтеатру» досліджує історію театру, його трансформацію в укриття під час повномасштабної війни, російську атаку та руйнування пам’яті про неї. Команді вдалося зібрати та проаналізувати тисячі фотографій, відео та публікацій у соціальних мережах, записати понад 100 годин розмов зі свідками. Тісна співпраця зі свідками над реконструкцією їхніх спогадів у 3D-моделі перетворює дослідження у комеморативну практику.

Кадр із фільму «МІСТО В ТЕАТРІ: Російський авіаудар по Маріупольському драмтеатру»

«Голоси Маріуполя» — фільм від Харківської правозахисної групи (ХПГ) — розповідає історії трьох маріупольців, яким вдалося вижити у відрізаному місті без світла та зв'язку під нищівними обстрілами російської авіації. Кожна з них — унікальна: випускниця Марія Вдовиченко пройшла жорстку фільтрацію, лікарка-неонатологиня Ганна Шевчик надавала допомогу у бомбосховищі, а фотограф Євген Сосновський евакуював дітей з оточеного міста. Мета фільму — розповісти історичну трагедію з перших вуст, щоб її почули та пам'ятали протягом століть.

Кадр із фільму «Голоси Маріуполя»

The Kyiv Independent представить фільм-розслідування Олесі Біди «Коли вода кричить». Окупаційна влада лівого берега Херсонщини та російські військові знехтували евакуацією цивільних та перешкоджали її організації після підриву Каховської греблі. Аби відтворити події та зрозуміти, що відбувалося на затоплених територіях Лівобережжя, команда відділу розслідувань воєнних злочинів The Kyiv Independent поспілкувалася з півсотнею очевидців, родичами очевидців і волонтерами, які брали участь у порятунку людей із лівого берега. Їхні свідчення стали основою розслідування. Унаслідок руйнування греблі, на окупованих територіях загинуло в рази більше людей, ніж офіційно заявляє Росія.

Кадр із фільму «Коли вода кричить»

Фільм «Могила» від Ґвара Медіа розповідає історію пошуку справедливості та відповідальності після виявлення масового поховання восени 2022 року в лісі поблизу міста Ізюм на північному сході України. Це сталося після шести місяців жорстокої російської окупації у 2022 році. Тоді знайшли майже 450 тіл — дехто був закатований, дехто розстріляний, інші загинули внаслідок безперервних бомбардувань району.

Поки родини загиблих та їхні близькі шукають справедливості за ймовірні військові злочини, інші досі намагаються знайти зниклих рідних — побоюючись, що їх можуть впізнати серед загиблих. 

Стрічка, створена в межах нагородженого BAFTA циклу Exposure, поєднує моторошні свідчення тих, хто вижив під час окупації, з ексклюзивним доступом до українських слідчих та працівників спецслужб, які вистежують росіян, яких вважають відповідальними за ці злочини. 

Як сказав один із них: «Те, що зробили російські військові, — це злочин проти людяності. Це можна назвати геноцидом».

Кадр із фільму «Могила»

У квітні 2022 року, після виходу російських військових з Київщини, світ побачив моторошні кадри з Житомирської траси. Цією дорогою намагалися врятуватись десятки цивільних українців — переважно киян, які втікали на захід країни від бомбардувань столиці та передмість. Російські військові тим часом облаштували позиції вздовж траси та вели вогонь по автівках. Десятки українців — дорослих та дітей — загинули на Житомирській трасі тими днями.

45-річний Олександр Степанечко у березні 2022 року їхав із Києва до Ірпеня, щоб віддати ключі від двох своїх автівок ірпінським тероборонівцям. Проте доїхати до місця призначення йому не вдалося. Через 10 днів рідним чоловіка довелося опізнавати рештки його обгорілого тіла — окупанти вбили Олександра пострілом в голову.

«Слідство.Інфо» у своєму фільмі «Розстріляний: історія чоловіка, який проривався додому» покроково відтворило обставини того дня та дізналося подробиці, за яких загинув Олександр Степанечко. Журналістам вдалося отримати унікальні аудіоперехоплення, фото та відео, а також свідчення російського офіцера, який дислокувався на Житомирській трасі і знає, хто з його «побратимів» міг розстріляти Олександра.

Кадр із фільму «Розстріляний: історія чоловіка, який проривався додому»

В межах позаконкурсної програми буде змога поспілкуватись з командами фільмів під час Q&A, які відбудуться після кожного показу. 

Також 9 червня в межах правозахисної програми RIGHTS NOW! відбудеться дискусія, що об’єднає документаторів/-ок, журналістів/-ок і правозахисників/-иць — авторів і авторок фільмів позаконкурсної програми «АРХІВ ВІЙНИ/ДОКАЗИ» — аби поговорити про сьогоднішні виклики, зміни у мотивації та реаліях документування війни, а також про пошук сенсів у цій роботі після трьох років повномасштабного вторгнення.

Спікер(к)и:

Анна Бабінець, редакторка-засновниця «Слідство.Інфо»;

Дмитро Джулай, журналіст-розслідувач Радіо Свобода, режисер;

Євгенія Моторевська, керівниця відділу розслідувань воєнних злочинів The Kyiv Independent;

Сергій Прокопенко, редактор Ґвара Медіа;

Татяна Симон, менеджерка департаменту інтервʼювання Архіву Війни, режисерка.

Модераторка: Вікторія Губарева, екологічна журналістка медіа рішень «Рубрика».

Кінотеатр «Жовтень», зала «Солодке життя»,

вул. Костянтинівська, 26

9 червня, 14:00

Вхід вільний

Нагадаємо, що під час фестивалю працюватиме переглядова кімната Архіву Війни, відкрита для усіх охочих дізнатися про базу даних, яка налічує понад 37 мільйонів матеріалів, а також про інструмент Lenses, що дозволяє швидко та якісно працювати з відкритими джерелами.

Кінотеатр «Жовтень», зала «Сеанс»

Час роботи: 7–12 червня, 12:00–20:00

Окремо запрошуємо гостей фестивалю відвідати виставку LAB: DOCU/СИНТЕЗ х Архів Війни, спеціальні події, дискусії та artist talk-и в межах цьогорічної програми DOCU/СИНТЕЗ. Детальніше про розклад та програму читайте в матеріалі за посиланням.