Колишній нігерійський Кіноцентр був одним із перших автономних форпостів британського апарату візуальної пропаганди — Кіноцентру колоніальних фільмів — і досі стоїть порожнім на Айкой-Роуд у Лагосі, у тіні сучасної будівлі Нігерійської кінокорпорації. Кімнати заповнені пилом, павутинням, годинниками, що зупинилися, та іржавими, зогнилими бляшанками з кіноплівками (у 2015 році серед цих бляшанок знайшли, зокрема, давно втрачену класику нігерійського кінематографа «Шеху Умар», 1976). Фільми, що зберігаються в цій будівлі, важко дивитися через їхній стан, але також, можливо, тому, що їх і не хочуть дивитися. Вони — свідчення колоніальної політики, яка відлунює в самих стінах будівлі.
У стрічці, що своєю назвою завдячує однойменній книзі Джульєтт Сінґ 2018 року, відтворено просторову конфігурацію колоніального архіву, який, хоч і розташовується в самому серці міста, однаково залишається невидимим і повним болісних образів, які ми не можемо чи не хочемо бачити. Режисерка пропонує нам уявити ці «втрачені» фільми за допомогою виразних звукових ландшафтів у поєднанні з кадрами занедбаного інтер’єру та екстер’єру будівлі. «Жоден архів не зможе тебе повернути» — це дослідження «звукових тіней», що їх і досі породжують рухомі зображення колоніальної доби.
