До цьогорічного міжнародного конкурсу DOCU/СВІТ увійшло 10 актуальних історій, які з різною гучністю та дистанцією, але кожна по-своєму захопливо та відверто говорять на теми, що зараз є найважливішими у світі. Читайте про контекст програми та відібрані фільми в кураторському матеріалі програмерки фестивалю Ольги Сидорушкіної. 

На селекцію головного конкурсу Docudays UA щоразу надходять сотні заявок з усього світу, цьогоріч їх було близько 700. Кожну із цих стрічок переглянули декілька відбірників/-иць з різними оптиками, поглядами та розумінням документального кіно. Більшість цих фільмів вже мали свою міжнародну прем'єру, де гучно прозвучали, тепер продовжують свій шлях світовими фестивалями, і «Докудейз» для них непересічна точка маршруту. Адже для багатьох кінематографістів/-ок важливо бути побаченими українськими глядачами та глядачками, підтримувати розмову, відчувати спільне бачення цінностей та роль культурного діалогу.



У міжнародному конкурсі відбудеться світова прем'єра фільму «Блаженні». Стрічка режисера Андрія Лисецького має чутливий погляд на життя сучасних українських митців під час повномасштабного вторгнення та охоплює нюансовані зміни й переживання, що відбуваються серед суспільства. Микита Кадан, Данііл Немировський, Михайло Алексеєнко й Антон Гурін: кожен із художників на початку постає розгубленим серед жорстокості буденної війни і кожен винаходить нову мету і призначення, де залишається місце для надії.

«Невимовне Р» — тепла, автобіографічна стрічка про складнощі інакшості та стосунки режисера Рікардо Руалеса Еґіґурена з батьком, від якого він успадкував непростий діагноз. Емоційна історія дорослішання розповідає про прийняття себе і буде близька кожному та кожній, хто хоч раз почувався вразливим.

Індійський режисер Арджун Талвар після навчання залишається жити у Варшаві та знімає вулицю, на якій живе. «Історії з Вовчої вулиці» будує захопливу розповідь про те, що польське суспільство набагато більш складне і калейдоскопічне, ніж прийнято вважати.

Майже чорна комедія про кліматичні зміни «Ми мусимо вижити» не уникає прямого погляду на тяжкі наслідки екологічних змін для населення планети, але обирає позицію «щоб не плакать, я сміялась». Режисер Томаш Крупа подорожує різними, часто дуже екзотичними куточками світу, збираючи свідчення незворотних наслідків змін клімату, а також дії місцевих мешканців, які з різним рівнем паніки, ентузіазму або заперечення вигадують стратегії адаптації до нових умов.

Канадійська режисерка Амалі Аткінс зняла ідеальний фільм, щоб видихнути після перегляду стрічок, присвячених проблемам та катаклізмам, — «Альманах Аґати». Стильна, затишна та легка картина не розбещує розважальним контентом, радше навпаки, вчить філософського споглядання за життям у дусі своєї героїні, 90-літньої Агати, яка доглядає за рослинами в саду та переповідає своє карколомне життя.

«Ти мене любиш?» режисерки Лани Дагер використовує понад 20 000 годин найнесподіваніших архівних уривків, щоб розповісти історію Бейрута. Стрічка, як казкова оповідь, перемикається між розрізненими подіями, уривками кіно, телевізійними програмами та домашнім відео. Експериментальний та меланхолійний стилістичний підхід створює образи, близькі українцям та українкам, де повсякденні радості перемежовуються з вражаючими образами зруйнованих будівель.

Ще одна автобіографічна стрічка в програмі — «Безіменна», в якій режисерка Захраа Ґандур розшукує свою зниклу подругу дитинства, розповідаючи маловідомі історії іракських жінок. Це щемка картина, що говорить про цінність жіночого життя, заслужений номінант на правозахисну нагороду RIGHTS NOW!.



«Зелене світло» Павла Кузуйока — один із найгуманніших фільмів програми, який стриманим та беземоційним тоном розповідає про асистований суїцид. Його головний герой — нейропсихіатр, чия робота полягає в оцінці та підтримці людей, які прагнуть піти із життя, і чиї роздуми про морально-етичну складову порушують несподівані філософські питання.

«Ціна правди» — фільм-розслідування Марка Баудера про ціну правди у сучасному світі fake news та маніпуляцій. Троє викривачів з Африки, Європи та США ризикують власним життям, кар'єрою і безпекою рідних, щоб оприлюднити правду, яку від нас ретельно приховують.

Не пропустіть «Майлін» латиноамериканської режисерки Марії Сільвії Естеве, що починається як казка, але поступово перетворюється на горор. Молода жінка Майлін, яка в дитинстві зазнала сексуального насилля, лише в дорослому віці, сама ставши матір'ю, нарешті зважилася вимагати покарання свого кривдника. Її історія будує багатошарову розповідь, в якій є місце темі внутрішніх бар'єрів, відповідальності родини, безпорадності судової системи та хоробрості. 

Рішення щодо запрошення до участі фільмів українських режисерів/-ок та / або українського виробництва в конкурсних програмах фестивалю приймала відбіркова група у складі: Дар'ї Аверченко (директорки Комунікаційного департаменту), Романа Бондарчука (артдиректора Docudays UA), Юлії Коваленко (програмної директорки Docudays UA), Ольги Сидорушкіної (програмерки Docudays UA).

Чільне фото: кадр із фільму «Ти мене любиш?»

23 Docudays UA проводиться за фінансової підтримки Європейського Союзу, Посольства Швеції в Україні, Державного агентства України з питань кіно. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам Європейського Союзу чи урядів цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.