Після поранення на фронті та тривалого відновлення в госпіталях, український ветеран війни повертається до своєї родини. Він намагається надолужити три роки своєї відсутності вдома, та пробує повернутись до викладання фізкультури у школі. Але реабілітація вимагає більше, ніж він очікував.
Сергій, український військовий середнього віку, позивний «Діджей», зазнає важкого поранення в зоні бойових дій — його нога може потребувати ампутації. Військовий лікар рятує йому життя, надавши медичну допомогу. Через рік Сергій перебуває в реабілітаційному центрі, пристосовуючись до протезу. Він відвідує місцевий спортзал під наглядом лікарів, проходить сеанси фізіотерапевтичного масажу та бере участь у плаванні — ключовій частині відновлення. Однак простір води, призначений для зцілення, також викликає спогади і наслідки ПТСР.
Провівши останній день у реабілітаційному центрі, Сергій повертається додому — у маленьке місто Умань. Його сім'я, дружина і троє дітей, зустрічають його на автостанції. Вдома Сергій намагається надолужити ті три роки, які він втратив на фронті та в госпіталях. Він водить дітей до басейну, який стає для них способом комунікації. Вони також відвідують шкільний спортивний зал, де Сергій працював учителем фізкультури до військової служби, — щоб разом пограти в баскетбол. Тепер, повертаючись сюди, він помічає, як змінилося це місце.
Подай свій проєкт до каталогу
